Герасим – самий незабутній герой оповідання І. С. Тургенєва «Муму». Автор побудував твір так, що цей образ постійно знаходиться в центрі читацької уваги. Якщо перші характеристики являють Герасима, як похмурого, непривітного людини, то далі виявляється, що це тільки зовнішня оболонка.
В образі Герасима І. С. Тургенев оспівує позитивні людські якості. Про свою симпатію до персонажа він натякає короткою характеристикою: серед челяді «самим чудовим особою був двірник Герасим». Починається його характеристика розповіддю про богатирську силу, яка загартувалася на сільських роботах: «обдарований незвичайною силою, він працював за чотирьох. Не дивно, що саме це впадає в очі автору, адже в народі завжди вважали фізичну силу. Доказом цього служать билини про богатирів. Двірник барині мав не тільки неабиякою силою, але і богатирським статурою.
Поступово І. С. Тургенев переходить до опису внутрішнього світу Герасима. На нього дуже вплинула фізична вада – чоловік був глухонімим. З-за цього він був замкнутим. Друзів у нього практично не було. Тим не менш, у дворі Герасима поважали. Іван Сергійович почергово оспівував якості, гідні поваги. Так, чоловік був суворий до себе і оточуючих, любив порядок. Навіть домашня птиця не наважувалася при ньому битися. Та й челядь барині вела при ньому себе скромно.
Німий двірник терпіти не міг п’яних. Він не ображав таких людей, але як тільки чув запах алкоголю, з погордою відвертався від людини, від якого він виходив. Навіть від коханої Тетяни чоловік відмовився, коли подумав, що жінка п’яна.
Ще одне прекрасне якість героя – вміння любити, причому любити безкорисливо і трепетно. Герасим був дуже щасливий, коли в душі його зародилися ніжні почуття до пралі Тетяні. Він не вимагав від неї почуттів взамін, але своїм обов’язком тепер вважав захищати жінку, піклуватися про неї.
Удари долі герой брав з гордістю. Коли його Тетяна виходила заміж за іншого, Герасим не намагався перешкодити їй. Він тихо пішов у свою комірчину і до роботи повернувся лише тоді, коли його емоції вщухли. При цьому здавалося, що його настрій зовсім не змінилося.
Герасим вмів дбати про тих, хто слабший за нього. Прикладом цього є порятунок Муму і трепетне ставлення двірника до собаки. Муму зуміла побачити в Герася те, що не помічали люди – світлу душу. Свого друга чоловік готовий був захищати до останнього, згадаймо епізод, коли Муму хотіли вапна вдруге.
Наприкінці твору оспівується головне, на думку Тургенєва, якість – бунтарський характер, волелюбність, які допоміг Герасиму звільнити себе від барині. Чоловікові довелося вбити собаку, щоб ніхто не посмів її мучити, але після цього вчинку, він зрозумів, що більше не зможе жити при дворі. Легку роботу двірника він проміняв на працю в полі, де відчував себе вільним від людей, які забирали в нього найцінніше.
Таким чином, в головному герої «Муму» Тургенєв оспівує силу, строгість, любов до порядку. Особливе ж захоплення викликають у автора волелюбність і бунтарський дух.
