Образ стихії і його символічного звучання у поемі Пушкіна Мідний вершник: аналіз жанру і знайомство з літературними прийомами автора

Опис повені

Образ стихії — норовливої Неви — і його символічне звучання посилюють драматизм неминучого у поемі «Мідний вершник». Річка не хоче вже миритися з кам’яними набережними, що обмежують її протягом:

  • спочатку кидається в упряжки її «стрункої огорожі»;
  • потім гнівається, вирує, «клокоча »;
  • і кидається на старого ворога — «Петра творіння», щоб втопити у своїх водах.

Повінь зриває з Петербурга весь його столичний лоск, вивертає навиворіт, дістає назовні все, що було заховане від сторонніх очей. Повінню вимило «уламки хатин», покрівлю і навіть домовини. Встояв лише гордий вершник, спостерігаючи за загальним хаосом: страхітлива характеристика повені тільки підкреслює загальний трагізм фабули поеми.


Ілюстрація до повінь поемі «Мідний вершник»

Способи зображення подій

Не властиві загальному стилю поеми літературні прийоми, такі, як розгорнуті порівняння і метафори, використовуються саме для опису повені, щоб підкреслити головний конфлікт твору, показати непередбачуваність і стихійність відбувається:

  1. Порівняння. Характеристика масштабів лиха особливо красномовна в порівнянні повені з набігом зграї розбійників. Потоп тут показаний неприборканої, безликою і руйнує силою. Аналіз поеми розкриває суперечливий і багатоликий образ Неви, який створюють численні і образні порівняння річки: з грабіжником-лиходієм, розлюченим звіром, кинувшимся на місто.
  2. Повтори. Ірраціональність стихії автор твору підкреслює потрійним повтором слова «раптом», нагнітаючи при цьому додаткові засоби виразності.
  3. Метафори. Аналіз твору показує: в лютій стихії для поета укладена особлива міць і поезія, яка так само приваблива, як і стрункі громади спорудженої Петром Першим цивілізації. Це метафори підкреслюють і інші виразні засоби: «…злі хвилі//Як злодії…» Аналіз стилю поеми вражає читача великою кількістю метафор у зображенні стихії.

Опис повені завершується в поемі «Мідний вершник» насиченням Неви, яка відступає, милуючись «своїм … обуренням». Однак річка лише зачаїлася, готова щомиті показати свою руйнівну силу.


А. С. Пушкіна «Мідний вершник» — образ стихії.