«Молитва» – зразок пізньої лірики Михайла Юрійовича Лермонтова. Рукопис з’явилася в 1839 році, коли 25-річний поет повернувся з Кавказу. Незважаючи на молодий вік, Михайло Юрійович вже побував на засланні, дізнався жахи війни. Душевні драми теж встигли потривожити її душу. Всі пережиті події змусили його подивитися на життя по-іншому.
Бабуся Лермонтова була релігійною людиною, онука він теж намагалася виховати в цьому ж дусі. Тим не менш, вона не змогла пробудити в серце Михайла Юрійовича віру у вищі сили. Це відзначали його знайомі, вважаючи поета безбожником. Таку думку склалося і завдяки специфічному характері чоловіка. У ньому таїлася бунтарська, запальна натура, сплески якої навколишні неодноразово відчували на собі.
Молодий Лермонтов ніколи не приховував свою думку про політику і суспільстві його часу, не боявся реакції з боку влади. Час, проведений на Кавказі, змусило його переоцінити своє життя і по-іншому подивитися на вічні питання людського буття. Він усвідомив, що людина не може змінити світ, як би цього не хотів.
Після прибуття з Кавказу до Москви поет на одному зі світських вечорів познайомився з молодою вдовою Марією Щербакової. Молоді люди швидко знайшли спільну мову і дуже скоро в серці Лермонтова дуже теплі почуття до дівчини. Про це свідчать спогади двоюрідного брата Лермонтова А. П. Шан-Ґірея. Він розповідав, що взимку 1839 р. душу Лермонтова зігрівали ніжні почуття до Щербатової, красуню з добрим смиренним характером.
Юна особа мудрою виявилася не по роках. Вона зауважила, що душа Михайла Юрійовича неспокійна. Під час однієї з бесід Марія порадила йому молитися, як тільки відчує, що душевні сили і надії згасають. Дівчина стверджувала, що відверте звернення до Господа повертає людині спокій і душевну гармонію. Ця розмова не змінив ставлення Лермонтова до життя повністю, але до поради чоловік прислухався.
Слова Марії надихнули його на створення лаконічних катренів, які отримали назву «Молитва». Рядки їх свідчать, що Лермонтов все-таки пішов раді близької людини і дійсно знайшов у святих словах розраду. Цього неймовірно зраділа бабуся поета. Тепер вона з гордістю показувала рядки твору і примовляла, що її онук не безбожник.
Слід зазначити, що даний твір – не єдина «Молитва» у творчості поета. Є ще два тексти з такою ж назвою. Дуже цікаво аналізувати ці вірші, спостерігаючи еволюцію поглядів автора. Перша «Молитва» датована 1829 р. В ній автор дозволяє собі затіяти суперечку з Богом. У «Молитві» 1837 ліричне «Я» просить Господа дати щастя його коханої. Вірш 1839 р. – покладання надії на Бога, щира віра в його сили.
Вперше пізніше твір «Молитва» побачило світ у 1842 році у збірці поезії Лермонтова.
