Форму казки до М. Е. Салтикова-Щедріна використовував безліч різних письменників. І, незважаючи на те, що в жанровому відношенні творчість письменника різноманітне, поширенням користуються саме казки. Всього їх було 32. Казки з’явилися своєрідним підсумком життя М. Е. Салтикова-Щедріна. В них він відбив всі актуальні проблеми того часу, сатирично описавши їх.
Письменник при написанні «Премудрого пискаря» вибирає форму казки, бо саме вона найбільше підходила для авторських цілей: в простому і зрозумілому вигляді показати сатиру на ліберальну інтелігенцію.
Письменник ставить перед собою певну задачу: розкрити проблему сучасного йому суспільства, а також навчити людей чинити правильно. Головна функція, на думку Салтикова-Щедріна, – виховна.
Сатирично спрямована казка «Премудрий пискарь» була створена в грудні 1882 року – січні 1883 року. Період написання твору – досить важкий час у країні. Це час різноманітних реакцій і терору, які царювали після замаху на царя Олександра II. Духовний терор, гноблення інтелігенції – ось, що стало причиною написання багатьох казок М. Е. Салтикова-Щедріна.
Пишучи свій твір, М. Е. Салтиков-Щедрін хоче змусити задуматися про честь і гідність, про істинну і помилкової мудрості. Письменник дав поміркувати про сенс життя і про вартість.
Вперше твір Щедріна було оприлюднено в 1883 році в зарубіжній газеті «Спільна справа» анонімно і без будь-якого підпису в розділі «Казки для дітей неабиякого віку».
Незабаром після випуску в газеті «Премудрий пискарь» та деякі інші твори виходили як збірники й окремі брошури.
Тут же в 1883 році першою була випущена брошура «Три казки для дітей неабиякого віку. Н. Щедріна», яка включала в себе «Премудрого пискаря», «Самовідданого зайця» і «Бідного вовка». Ця книга перевидавалася в 1890 і 1895 рр.., а в 1903 р. надрукувалася в Берліні Р. Штейницем як 69-ий випуск «Зібрання кращих російських творів».
У Росії казка вперше була опублікована лише через рік після першої публікації за кордоном, в лютому 1884 р. Вона з’явилася в журналі «Вітчизняні записки».
Однак у 1883 р. гектографией «Громадська користь» були опубліковані брошури «Казки для дітей неабиякого віку. М. Е. Салтикова», які включали наступні твори: «Премудрий пискарь», «Самовідданий заєць», «Бідний вовк». Дане видання за 1883 рік випускалося 8 разів. З-за цензурного заборони частим було підпільне поширення казок.
Після публікації в «Вітчизняних записках» за правилами цензури вона була вилучена. М. Е. Салтиков-Щедрін три рази намагається офіційно надрукувати своє творіння, але це йому не вдається.
Лише в 1906 році він публікує казку, але в пом’якшеному вигляді. Це видання мало заголовок: «Мала рибка, а краще великого таргана».
Таким чином, важкі умови життя в країні спричинили написання казки «Премудрий пискарь». Вони ж стали причиною складної публікації цього твору. Незважаючи на те, що цензура не хотіла пропускати в друк сатиричну казку, вона виходила підпільно і мала широке поширення.
