Ремісники і творці – це такий умовний поділ всіх людей у світі. Хтось вміє придумувати, має безмежну фантазію, а хтось може втілити задум іншої людини в життя.
Ремісник не творить, він тільки вдосконалює свої вміння та навички протягом життя. Навіть висока майстерність позбавлене якоїсь одухотвореності. Щоб стати ремісником потрібно мати лише терпіння, таланту у такої людини може і не бути. А ось мистецтво створюють справжні митці, які живуть від натхнення до натхнення.
Творення приходить раптово, воно не залежить від дня тижня та пори року. Для творця ніколи не буває вихідних. За допомогою ремесла можна заробити кошти для існування, а ось мистецтво – це духовне існування творця. Мені здається, що для «ремісника» практично неможливо стати «творцем».
Моя думка можна підтвердити романом М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита». Автор роздумував тут шлях митця та його самоназначение. У важкі роки терору, коли «зверху» розкладали духовний світ простих людей, Булакову остопротивел світ лжеискусства. Саме під цим лжеискусством автор мав на увазі «ремесло».
Ремісниками в романі можна назвати Івана Бездомного, Берліоза, Латунского, Рюхіна. Всі ці письменники працюють «на замовлення»: вони пишуть твори, які від них вимагає держава. А адже справжнє мистецтво не можна створити за чиїмось наказом. Мета цих людей – заробити якомога більше грошей, а не написати дійсно варте живе твір. Творчий процес у їхньому розумінні – це не відкриття душі, а процес раціоналізму. Ось так людина з творця перетворюється у ремісника.
З усіх цих ремісників на особливому місці стоїть Іван Бездомний (Понырев). Нехай його портрет і твори, надруковані в «Літературній газеті», але по суті всі його творчість – просте творчість. Самий правильний його вчинок – обіцянка Майстру більше не писати, тому що література не терпить шаблонності і бездуховності.
Протиставляється всім цим ремісникам Майстер, який не перестає творити навіть у найскладніших ситуаціях в країні. Незважаючи на тоталітарний режим, творчість і мистецтво стали сенсом його життя. Він відчуває, що є творцем і бачить перед собою велику мету. Його творчість не тлінно, рукопис не горить, тому що вона написана від серця.
Булгаков у романі «Майстер і Маргарита» стверджує, що справжнє мистецтво не можна відсунути на другий план і його сила покликана творити добро. У цьому творі протиставлені ремісники і творці, через образи всіх цих людей автор стверджує, що ремесло несе зло для справжнього мистецтва, робить із творчого процесу конвеєр.
