У творі Лєскова «Леді Макбет Мценського повіту» автор відкрито показує читачеві, що не завжди мета виправдовує засоби. Це дуже видно у випадку з головною героїнею Катериною Львівною, яка в гонитві за особистим щастям і пристрастю, не щадила нікого, хто зміг хоч якось перешкодити жінці.
Першою її жертвою став свекор, який покарав прикажчика Сергія за «походеньки» до молодої невістки. Старий сильно побив чоловіка і зачинив у підвалі. Через деякий час Ізмайлов раптово помирає. Напередодні, ввечері він їсть гриби, в яких підмішали отрута. Катерини цинічно труїть його, як труїть щурів в підвалі.
Наступними жертвами стають приїхав несподівано чоловік, а після його малолітній племінник Федя. Федя, міг би залишитися в живих, але він був головним претендентом на спадщину, а Сергій з Катериною не хотіли ні з ким ділитися.
Для Сергія було важливо якщо вже і жити з Катериною, то тільки в багатстві і розкоші. Він не любив її. Вона не була красивою, не була витонченою, одним словом звичайна баба. Але шлях до грошей лежав через ліжко Ізмайлової. Тому, чоловікові нічого не залишалося, як грати у закоханого. Він все розпланував заздалегідь, от тільки не врахував одного, що його з Катею спіймають на місці злочину.
Після вбивства Феденьки, вся їх життя змінилося. Чоловікові більше не було сенсу вдавати, і хоча купчиха до останнього «проплачувала» побачення з ним, чоловік явно був ці не задоволений. Він розраховував, що ті невеликі гроші, які залишилися у неї, чоловік якимось чином «присвоїть собі. І виявилося, що зовсім без грошей, Ізмайлова йому не потрібна.
Його мета теж не виправдала засоби. Залишившись у «розбитого корита», та ще й з тягарем у вигляді Катерини, він вирішує у неї на увазі завести роман, щоб назавжди позбутися від «настирливого шанувальниці». Але він не розумів, що Ізмайлова не та жінка, яку можна просто кинути і назавжди піти, і вона це довела.
Дівчина не збиралася миритися з новою суперницею. Вона дочекалася момент і штовхнула Сонетку у воду. Однак залишитися жити далі і терпіти приниження від «нерозділеного кохання» Катерині зовсім не хотілося. До того ж її давно переслідували привиди свекра, Зиновія Борисовича і маленького Феді. Від відчаю і немислимою болю, жінка кинулася у воду слідом за суперницею. Її «швидкий» шлях до щастя, виявився занадто жорстоким і цинічним, а саме щастя не довговічним.
Обидва героя нарису Лєскова «Леді Макбет Мценського повіту» занадто багато чим ризикували і все втратили. Вони спочатку вибрали неправильний шлях до досягнення мети. Адже заподіявши зло іншому, людина ніколи не зможе знайти душевний спокій і стати по-справжньому щасливим.
Автор не відчуває до них ні жалю, ні жалю, і нагадує читачеві про те, що не завжди намічена мета виправдовує засоби її досягнення. Ніколи не варто йти в розріз зі своєю совістю і втрачати моральний людський вигляд, заради фінансової вигоди або сумнівних любовних відносин.
