Розповідь Л. Толстого «Кавказький бранець», написаний у 70-х роках XIX, був заснований на реальних подіях. В молодості Толстой служив на Кавказі, де точилася війна. Він трохи не потрапив в полон до ворога, коли супроводжував разом з іншими солдатами обоз. Толстому набридло їхати повільно і він з кількома товаришами поїхав вперед. На російських солдатів напали чеченці. Письменника врятував друг-чеченець Садо. Цю історію зберігала в пам’яті дочка Толстого, подія стала основою для написання аналізованого оповідання. До твору Лев Миколайович додав підзаголовок «Бувальщина», натякаючи, таким чином, що описане мало місце в реальному житті. Розповідь був опублікований в журналі «Зоря».
Тема оповідання – Кавказька війна і перебування росіян в полоні у ворогів. В контексті цієї теми автор піднімає багато проблем, найбільш значущі: дружби, доброти, цінності людського життя, свободи. У творі реалізується ідея про те, що людина може подолати будь-які труднощі, якщо буде цілеспрямованим, сильним духом і добрим до інших. Також автор показує негативне ставлення до війни, яка нещадно відбирає у людей щастя і свободу.
Сюжет оповідання розвивається послідовно. Автор майже не використовує несюжетные елементи. Лаконічні пейзажі, портрети та інтер’єри з’являються тільки там, де вони потрібні для розвитку подієвої канви, розкриття образів або реалізації ідеї. В експозиції Л. Н. Толстой розповідає про лист матері Жиліна та про початок шляху додому разом з обозом. Зав’язка – Жилін і Костылин потрапляють у полон. «Пригоди» в аулі і спроби втекти – розвиток подій. Кульмінацій у творі декілька: татари помічають втікачів під час першого втечі, Діна витягує Жиліна, Жилін виявляється між козаками і татарами. Розв’язка оповідання дуже лаконічна: Жилін залишається служити, а Костылина викуповують через місяць.
Система образів твору вибудовується навколо головного героя Івана Жиліна. Контрастним йому є Костылин. Зображуючи протилежні характери, автор показує, як людські якості впливають на долю. Героїв-татар можна розділити на дві групи: вороги Жиліна і друзі. До першої групи відноситься краснокожий татарин і старий, що живе за горою, до другої – Діна. Абдула знаходиться посередині. Зовнішності героїв автор приділяє дуже багато уваги, головне для нього – внутрішній світ. В образах татар Товстої докладно описує одяг, щоб читач зміг уявити цих людей.
У художньому оформленні особливу роль відіграє мова. Він служить для характеристики образів і передачі татарського побуту. Письменник використовує экзотизмы (слова, що позначають реалії чужих культур), коли описує життя в аулі: сакля, бешмет, буза. Колориту описуваних подій зраджують татарські фрази, передані російськими літерами. У них письменник спробував зберегти реальне звучання мови. Через специфіку сюжету, Толстой Л. не використовує складних художніх засобів. Епітети, метафори, порівняння служать не для прикраси тексту, а для точного опису подій, передачі внутрішнього стану героїв.
