Вірш «Сон» було написано А. С. Пушкіна в 1816 р., коли він навчався в Царськосільському ліцеї. Точна дата створення тексту невідома, дослідники називають період з квітня до грудня. Лірику цього періоду поета прийнято умовно розділяти на ранню та пізню. «Сон» належить до пізньої поезії Ліцейського періоду. Під заголовком твору є примітка «уривок». Дослідники вважають, що «Сон» – частина поеми «Виправдана лінь». У рукописах Олександра Сергійовича збереглося її назву, але поет так і не здійснив свій задум.
Пушкін ріс у родині, де захоплювалися європейською літературою. Вже в дитинстві поет познайомився з творами європейських класиків. Особливо йому подобалася французька література. В ліцеї до захоплення французькими творами додався інтерес до античності. На початку XIX століття багато майстрів слова зверталися до античної культурі, намагаючись зміцнити позиції класицизму. Так у ліцейному творчості Пушкіна з’являються класицистичні мотиви, наприклад, у вірші «Сон» бачимо галерею образів, запозичених з давньогрецької міфології.
В часи правління Катерини II популярності набрала мода на легкі, безтурботні французькі твори. В сім’ї Пушкіна ними «зачитувалися» батько і дядечко Василь Львович. Молодий поет теж не міг залишитися в стороні від моди. Ще до вступу в ліцей Олександр Сергійович знайшов у бібліотеці батька зібрання таких творів і вивчив їх напам’ять. Ймовірно, звідси жартівливе і безтурботний настрій «Сну», деякі символи в системі образів. Літературознавці стверджують, що «Сон» нагадує жартівливі поеми з повчальною складової, які створювалися у Франції на рубежі XVIII-XIX століть. У самому творі згадується «Гастрономія» Бершу.
Також витоки вірша «Сон» слід шукати в дитинстві поета. Ранні роки він провів у маєтку батька, де міг насолоджуватися чудовими краєвидами, відчувати душевну свободу. Ці ідилічні картини знайшли місце в аналізованому творі.
Олександр Сергійович дуже любив свою бабусю по лінії матері. Марія Олексіївна присвятила довгі роки вихованню онуків. Портрет цієї доброї жінки з’являється і у вірші «Сон». Образ найдорожчої людини невідривно пов’язаний зі спогадами про спокійного сільського життя. Бабуся говорила чистою російською мовою і прищепила любов до нього своєму онукові. Відомо, що перші поетичні спроби Пушкін здійснював французькою мовою.
Вірш не було опубліковано при житті А. С. Пушкіна. Вперше вона побачила світ у IX томі посмертного зібрання творів поета. Опублікував його В. А. Жуковський.
Історія створення жартівливо-повчального вірша «Сон» не замикається в одній події. Вона сходить до дитинства і юним років поета, на що вказує сама зміст віршів. Крім того, варто враховувати культурно-історичні умови, в яких було написано твір А. С. Пушкіна.
