Мені дуже подобається вивчати картини художників, в яких прихований якийсь потаємний сенс. На перший погляд, вони абсолютно звичайні і навіть без ідейні. Але, якщо проявити інтерес, можна побачити багато деталей, з яких складається полотно. До таких робіт відносяться картини Кузьми Петровича Петрова–Водкіна.
У 1918 році він створив полотно «Ранковий натюрморт», який має свої особливості. Картина неймовірно реалістична й проста. Перед нами бідний сніданок звичайного селянина, який живе у важкі роки Росії. Це всього на всього чай і два яйця. Але, зверніть увагу, як цікаво сервірований стіл, які яскраві, гарячі барви переважають на картині. Такі відтінки викликають приємніше, світлі, і навіть радісні емоції.
На дерев’яному столі, крім сніданку, варто прозорий глечик. У ньому зображений букетик польових квітів, який зовсім недавно був зібраний господарем будинку. На ньому видно блакитні польові квіточки, які в одну мить перетворюють звичайний сніданок у святкове застілля. І не важливо, що їжі на ньому практично немає. Найголовніше – це настрій і настрій.
Біля букета стоїть невеличке блюдце з гранованим склянкою. У ньому налитий чай. Зверніть увагу, це не чашка і блюдце. А непоказна тарілочка і склянку. Наскільки все просто і бідно. Але, букетик свіжо зірваних квітів заперечує наші домисли. Цей сніданок відрізняться від інших хорошим настроєм і душевної гармонією його господаря або господині.
З іншого боку стола стоїть металевий чайник, який просто сяє від чистоти. У його відображенні видніється руденький котик, який живе в цьому будинку. З-під столу визирає рудий пес, що дивиться відданим поглядом. Думаю, домашні улюбленці очікують сніданок. Але, що ж може запропонувати їм господар? Швидше за все, одне яйце, яке приготовлено для сніданку, людина віддасть своїм вихованцям.
Ця картина наповнена любов’ю і добротою. Незважаючи на життєві труднощі, люди людяні і дбайливі. Вони діляться останнім зі своїми домашніми улюбленцями. Адже в цьому і полягає сенс справжньої дружби.