Головна тема в творчості Олексія Миколайовича Толстого – тема батьківщини. З перших сторінок роману «Петро Перший» перед читачами постає образ Росії. Як гордо автор оповідає про повноводних річках, безмежних лісах, про уральської руді та інших багатств неосяжної країни. Але в той же час підкреслює, що всі ці природні поклади залишаються невикористаними.
Експозиція роману являє собою зображення широкої картини життя простого народу, різних станів. Толстой за допомогою висловлювань Івана Бровкіна і Цигана намагається донести до читача думку, що в країні настав час змін, вона повинна їх пройти. Необхідно корінне перетворення. Почуття і думки всіх без винятку людей, що населяють цю країну єдині: коли їхня батьківщина вже зрушиться з місця?
Показавши цю саму необхідність змін, Олексій Толстой розбирається з наступним питанням: а хто ж буде перетворювати? Іван, Софія і Голіцин відходять на другий план. Це точно не вони. А ось Петро той, у кого потребує Росія.
Але в центрі уваги автора не тільки життя, діяльність і становлення особистості царя Петра Першого, але і доля народу, його постійна боротьба за зміну умов життя в кращу сторону. Толстой чітко вловив проблему того історичного періоду і показав народ активним учасником усіх тогочасних подій.
З перших глав стають чітко видно гострі класові суперечності. Письменник яскраво й образно розповідає про те, якою була кріпосницька дійсність на початку 18 століття. Але не весь народ покірно приймав своє становище. Були і протести: одні втікали в Сибір або на Дон, інші залишалися на місцях і з нетерпінням чекали початку повстання.
І ім’я Степана Разіна згадується Товстим невипадково. Воно глибоко сидить в думках селян. Масові сцени – зображення незадоволених панським свавіллям людей, у яких є своя думка, своя точка зору на те, що відбувається в країні. Слід відзначити той факт, що в цих показах народ не статичний, настрої людей постійно змінюються. Толстой малює на сторінках роману цей багатоголосий діалог, показуючи читачам реальне життя живих людей того часу, з їх проблемами, думками і почуттями.
Насправді проблем у романі піднято чимало. Досить назвати основні етапи розвитку сюжету. Це і закінчення першої книги, в якому Петро перший жорстоко карає стрільців за піднятий заколот. Це і початок другої частини, в якій від зображення поволі пробуджується Москви автор переходить до картини будується Петербурга, міста майбутнього.
Олексій Толстой показує епоху Петра I у всіх її суперечностях, розвитку, яке неминуче, у постійній боротьбі нового з йдуть у минуле старим.
Нововведення, які так старанно вносив цар Петро, зламали порядки, які укладаються століттями. Хоча старе ще продовжувало існувати, правда, вже приховано і неявно. Величезна країна не могла стояти на місці. Петро Перший запустив цю гігантську машину перетворення на могутню і сильну державу, і її вже нічим не зупинити. Та й чи треба було?
