Роман А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» можна назвати особливим, адже в його основу автор вклав історичні події, які відбувалися насправді. Ця історичність надає образам, розкривним у творі ще більшу реалістичність.
Головні герої роману Пушкіна «Капітанська дочка»
Петро Гриньов – головний герой повісті, який представляє собою молодого дворянина. Гриньов з волі батька відправляється в Білгородську фортецю, щоб зрозуміти, що значить справжня служба. Під час подорожі на місце призначення Пушкін зіштовхує героя з поки ще не заполучившим відомого імені Пугачовим, Петро виявляє до нього щедрість, яка в результаті обертається для нього певним порятунком у майбутньому. Багато критиків називають даного героя «безбарвним», тому що він є типовим представником дворянства: норовливість, трохи доброти і розуміння, закоханість в особливу дівчину Машу, схвалену в фортеці, всі ці риси вважаються досить типовими в російській критиці.
Омелян Пугачов – центральний персонаж повісті і історична особистість. Пугачов родом з козацтва, тому служба з ранніх років для нього – справа звична. Герой стає головною особою народного повстання, яке в підсумку переросло в селянську війну другої половини XVIII століття. Давнє знайомство з Петром Гриневым має Пугачова до нього, між персонажами виникають дружні стосунки, незважаючи на те, що Петро все ж таки не підтримує діяльності Пугачова. Повсталого Омеляна Пугачова владі вдалося схопити і зробити публічну страту, подібний результат для нього був досить передбачуваний.
Марья Іванівна Миронова – дуже хороша собою дочка капітана Миронова. Походження Марії – дворянське, під час розвитку подій сім’я дівчини є досить бідною. За характером героїня завжди була дуже розумною, доброю і порядною, що проявляється навіть у момент, коли вона, будучи закоханою в Гриньова, не погоджується вийти за нього без благословення батьків. Але Мар’я все ж дуже рішуча, адже вона бореться за власне щастя, рятує коханого і заслуговує доброго ставлення з боку його батьків. На думку критиків, образ Маші досить типовий для молодої дами того часу.
Олексій Іванович Швабрин – цей герой спочатку найбільш близький Гриневу по духу, адже вони майже ровесники, обидва є представниками дворянства. Але розкриваючи особистості обох героїв, Пушкін показує, що перше враження завжди може виявитися помилковим. Швабрин має, по суті, огидний характер, головна, і далеко не єдина, його негативна риса – лукавість. На початку служби він присягає на вірність імператриці, а як тільки на горизонті з’являється Пугачов з загрозою розправи з усіма невірними йому, Швабрин тут же переходить на його бік і виявляється в положенні переможця. Але таким людям не місце в нашому суспільстві, на це вказує А. С. Пушкін, розпрощавшись з Швабриным, як і з Пугачовим.
