Аналіз вірша Маяковського «Лист товарищу Кострову з Парижа про сутність любові»

Датою подорожі В. Маяковського до Франції і її столиці – Париж, став 1928 рік. Поет здійснив поїздку по французькій землі в якості журналіста одній з вітчизняних газет. Він повинен був надсилати нотатки про те, як живуть закордонні люди і як протікає закордонна життя. Замість таких записок, Маяковський Ст. видає вірш, який адресований редактору газети – Кострову Тарасу. У ньому автор намагається вилити душу на тему стосунків чоловіків та жінок. З чим пов’язаний вибір такої тематики?

Саме в Парижі, Володимир знайомиться зі своєю землячкою Тетяною, яка переїхала на постійне місце проживання до Франції. Він настільки закохується в цю жінку, що готовий одружуватися на ній і відвезти назад, на батьківщину.

З чого починається віршована робота? З вибачень Маяковського. Він прекрасно розуміє, що від нього чекають листів з абсолютно іншим змістом. Але, за обставинами, що склалися, думати і писати зараз він може тільки про Тетяни Яковлевої.

Автор говорить про те, що є жінки і стрункіше і красивіше. Тільки от, це не заважає його коханої виділятися з натовпу і блищати своїм тонким і вишуканим розумом. Поет відчуває по відношенню до жінки самі ніжні, щирі почуття. І такою поведінкою дивує саму Тетяну. Вона розуміє, що у віці 35 років більшість чоловіків вже мають свої сім’ї, своїх дітей, вони звикли до рідного дому. Але, Маяковський і близько був не схожий на таких людей. Він міняв жінок, немов рукавички. Його можна назвати майстерним ловеласом, який вже збився з рахунку своїх позашлюбних дітей. І при такому розгульний характер, Володимир Маяковський був закоханий не на жарт.

У своїй віршованій роботі автор пише про те, що ж для нього любов. Він зауважує, що це почуття зовсім не контрольовано. Саме така безконтрольна, справжня любов і є надзвичайною музою для автора, під впливом якої він може творити свої унікальні шедеври.

Однак такі рвучкі почуття досить часто відлякували від Маяковського улюблених жінок, тому, що його особисте життя складалася не надто вдало. Поет розуміє, що його обраниці не можуть відповідати взаємними почуттями. Починаючи стосунки з Тетяною, Володимир попереджає її про своїх палких емоціях. Тільки от, і вона не змогла утримати Маяковського і виправдати його надії.