«Старий геній» – короткий зміст (переказ)

Перша глава

Дія оповідання розгортається в Петербурзі, куди приїжджає стара поміщиця зі своїм «кричущим справою». А справа це було досить простим і буденним. Як-то раз, по своїй доброті душевній, вона вирішила допомогти одному світському франту вирішити його грошові проблеми. І для цього вона заклала свій невеликий будиночок, який складав все її майно. У цьому будинку старенька проживала зі своєю хворою донькою та онукою. Будинок був оцінений в п’ятнадцять тисяч. Франт взяв всю суму і пообіцяв повернути борг, як можна швидше.

Старенька так просто довірила величезну суму грошей франту тільки тому, що він належав до відомого роду, займав високу посаду, мав добру платню. Крім того, вона колись була знайома з його матір’ю. Грошові труднощі цього високого пана були пов’язані з тим, що він програв значну суму в карти, а грошей при собі не мав. Та й сума для нього була смішною. Так ось, отримавши гроші, франт поїхав у Петербург.

Коли почав наближатися термін виплати боргу за будинок, старенька почала писати листи франту з нагадуванням про повернення боргу. Франт не відповідав. Старенька вирішує їхати в Петербург «клопотати». Залишивши свою хвору дочку і внучку у сусідки, вона вирушила на пошуки боржника.

Друга глава

Спочатку справи у старенької просувалися дуже добре. Вона знайшла хорошого адвоката, суд був на її боці, але коли справа дійшла до виконання судового рішення, почалися проблеми. Все начебто були на боці бабусі, але ніхто не міг їй допомогти. У цього франта були не те знайомства, не то спорідненість певний, що ніхто не міг його приструнити. Франту необхідно було вручити розписку, але ніхто не міг це зробити.

Всі до кого вона зверталася, радили просто кинути цю справу. Бабусі говорили, що воно не перша попалася на гачок франта. Будь-то, він придумав спосіб не віддавати борги.

Загалом, вирішила старенька тоді йти до самого «високому» начальству.

Третя глава

Розмова з «високим» начальством теж не склався. Старенькій відповідали, що не можуть знайти франта. На це вона заперечувала, що бачить його кожен день, що живе він у своєму будинку. Керівництво заперечувало, що це не його хата, а будинок його дружини, яка також має стосовно нього невиконаний борг. А взагалі, франт знімає кімнати, але в них не живе. Тому його ні хто не може знайти.

Тоді стареньку відвідала думка про те, що потрібно просто дати хабара. Вона пропонувала спочатку тисячу, потім пішла до трьох, але навіть за ці гроші ніхто не захотів вручити франту розписку.

В засмучених почуттях старенька вирушила в Маріїнський пасаж пообідати. Там вона познайомилася з якимось Іваном Івановичем, який зголосився допомогти на п’ятсот рублів. Людиною він був дивним «чином з чотирнадцяти овчин». Вислухавши його, старенька вирішила ще почекати.

Четверта глава

Напередодні Різдва старенька в засмучених почуттях прийшла до оповідачеві і розповіла про причини свого розладу. По-перше, наближалося Різдво. По-друге, будинок повинні були виставити на продаж з дня на день. По-третє, вона спіймала за руку свого боржника, але її засудили за порушення тиші. По-четверте, старенька дізналася, що франт зі своєю дамою збирається виїхати за кордон на тривалий час, а може і назавжди.

Тоді вона вирішила знайти свого нового знайомого і звернеться до нього за допомогою. Вона навіть дала йому сто рублів завдатку. До оповідачеві вона прийшла, щоб позичити сто п’ятдесят рублів, адже у неї не вистачало. Борг обіцяла повернути, адже якщо навіть будинок продадуть, щось залишиться. Оповідач вирішив виручити стареньку і дав їй борг. Тепер він чекав розв’язки цієї цікавої історії.

П’ята глава

Через деякий час старенька повернулася до оповідачеві і принесла борг. Також вона показала підписану франтом боргову розписку на всю суму з відсотками.

Оповідач був дуже здивований і запитав, як же так вийшло. Старенька відповіла, що Іван Іванович знайшов свого давнього товариша, якогось сербського сражателя. Той був поганого вдачі. В день відправки франта в закордонну поїздку він влаштував з ним бійку прямо на вокзалі. А коли поліція почала розбиратися, то визнала під франті боржника та вручила боргову розписку. Йому нічого більше не залишалося, як підписати її.

Історія старої поміщиці закінчилася добре. А оповідач подумав про людину, який організував повернення боргу, що він справжній геній.