Мистецтво – тонка матерія. Зрозуміти її – дано не кожному. Ще складніше визначити, де ремесло переходить у мистецтво. Де ж проходить ця тонка грань?
У велику і об’єднуюче поняття «мистецтво» входить безліч складових частин. Це і живопис, і література, і музика, і танець, і кінематограф. Для кожного є можливість вибрати те, що більше до душі. Зрозуміти ж складний внутрішній світ людини можна по його відношенню до мистецтва. При цьому він не обов’язково повинен бути творцем, легко визначити сутність і глибинні думки навіть у тому випадку, якщо він просто сторонній спостерігач.
Найчастіше через ставлення героїв до предметів мистецтва письменники будують їх характеристику. Подивимося, наприклад, на героя роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», головного редактора МАССОЛИТА, Берліоза. Характер цього персонажа яскраво вимальовується на сторінках твору: Берліоз підлаштовується під будь-які політичні зміни, це не приносить йому ніякого внутрішнього дискомфорту. Літературний будинок, керівником якого є Берліоз, давно не знає справжнього мистецтва, він працює на замовлення. Що зажадає влада і існуючий лад, то і видає чемний редактор. З цієї причини він відкидає по-справжньому талановитий роман Майстра. Справа Берліоза давно перетворилася на звичайне ремесло. Штампувати твори на замовлення, душити творчість – це не мистецтво. І Берліоз – той чоловік, який, намагаючись догодити існуючим володарям, втрачає почуття чесності і совісті.
Подібного Берліозу героя ми зустрічаємо і на сторінках повісті «Портрет» Миколи Васильовича Гоголя. Художник Чартков, знайшовши заховані в картині гроші, стає жадібною і честолюбною. Його не цікавить майстерність як таке, молодий чоловік весь свій талант спрямовує на виготовлення замовлень. Чарткову важливо мати покликання натовпу, бути модним, живописець зовсім забуває, що є ще таке поняття, як натхнення. Говорячи про цього героя, ми розуміємо, що він не має ніякого відношення до справжнього мистецтва. До кінця життя він стає заздрим і злим. А все тому, що, нарешті, приходить усвідомлення обмеженості та убогості того, що він робить. Чвартков зустрічає митця, талановитого і справжнього, такого, яким він міг би бути. І тоді він зовсім втрачає голову: починає скуповувати чужі полотна-шедеври і знищувати їх. Чартков більше не може творити. До того ж ще й втратив розум.
Мистецтво – складне і багатогранне поняття. Розуміти його, бачити реальні, а не використовувати в матеріальних цілях – ось головна характеристика талановитої людини. Є ж ті, хто свою майстерність направляє в неправильне русло, їх внутрішній світ бідний і крейду, називатися творцями вони не можуть.
