Вперше побачивши картину «Портрет Милі», написаний в 1970 році, я був вражений, наскільки точно і чітко переданий образ дівчинки на полотні.
Дану картину можна віднести до заслуг відомого радянського художника–портретиста Валентина Йосиповича Хабарова. У його колекції робіт дуже багато полотен із зображенням людей, але саме ця картина привернула мене найбільше.
Цей твір написано досить недавно, але за такий проміжок часу багато чого змінилося, і тепер, побачити підлітка за книгою досить складно.
У центрі картини намальована дівчинка років чотирнадцяти. Вона сидить у великому, круглому кріслі, синього кольору і захоплено вчитується в зміст написаної книги. Її азарт прочитання цієї книги видно у всьому. Вона стиснула ноги, поместившись повністю в кріслі. Здається, що вона зовсім не звертає увагу на те, що відбувається навколо.
Поруч з кріслом недбало лежать ковзани. Швидше за все, дівчинка примчала зі своєї спортивної тренування, скинула спортивний одяг та одразу ж сіла за сторінки улюбленої книги.
Над ліжком висить невеликий світильник. Він освітлює кімнату найкращим для читання. Від його світла, кімната наповнена м’якими і спокійними тонами.
Дивлячись на шпалери пастельних тонів, можна припустити, що головна героїня картини сидить у своїй, дівочій кімнаті.
За допомогою гри кольорів, у художника чудово вийшло виділити головні деталі картини. Світлий образ дівчинки, на тлі темно–синього крісла настільки гармонує і врівноважує обстановку, що, дивлячись на полотно, просто хочеться насолоджуватися гармонією, затишком і спокоєм тієї домашньої атмосфери.
Безтурботна, беззахисна дівчинка просто проводить час у своє задоволення. Вона ще не обрамлена дорослими, складними проблемами і просто робить те, що їй найбільше подобається. В. І. Хабаров воістину талановитий художник. Він створив чудовий шедевр мистецтва.