Картина Т. Назаренко «Церква Вознесіння на вулиці Нежданової в Москві» була написана в 1988 році. Автор картини Народний художник, Заслужений художник Російської Федерації, майстер пейзажів, портретів, натюрмортів. Тетяна Назаренко народилася і жила в Москві, тому їй особливо добре вдавалися пейзажі рідного міста. Любов до Москви видно і в цій картині, яка стала найвідомішою з її робіт.
Картина намальована акварельними фарбами, які додали м’якості контурами будівель, плавності штрихами. На передньому плані ми бачимо перехрестя, чистий від снігу, завдяки московським потоку машин. Зліва зображено чорні стовбури дерев, замерзлі від морозу. На одному з дерев можна розглянути птицю, а на сніговій галявині гуляє собака.
Центральний план картини – сама церква. Це будова не таке монументальне, яких багато в Москві. Автор намалював просту церква, що стоїть на перетині вулиць, але за допомогою свого таланту показала красу і величність цієї будови.
Коли дивишся на картину, помічаєш тільки її, а потім вже інший пейзаж. Церква намальована в насиченому рожевому кольорі, що виділяє її серед сусідніх будівель. Художниця виділила церква не тільки композиційно, вибравши такий яскравий колір. Ретельно промальовані вікна, дахи й бані з хрестами, що йдуть в небо.
Біля входу церкви ми бачимо людини, зображеного чорним силуетом. Тим самим, художниця хотіла показати, що церква ніколи не пустує і люди приходять, щоб звернутися до Бога. Адже, поки жива віра в людських серцях, будуть існувати і церкви.
На задньому плані ми бачимо інші будинки. Праворуч житловий багатоповерховий будинок з балконами, за ним зелена багатоповерхівка. За зеленим додому споруда з рожевими елементами. Час дії – вечір, небо залилось рожевим заходом. Небо зображено в абсолютно новому колірному рішення: прошарку блакитного і рожевого кольору, який поєднується з фасадом церкви. Цей прийом використовувався для того, щоб показати Бога і землі, і на небі, а церква є між ними провідником віри.
Яскраві фарби використані в картині, для того щоб показати життя в місті, в столиці Росії. Художник майстерно вдалося передати мороз і холод, але і в той же час зігріти душу зображенням церкви.
Неймовірне відчуття благодаті наповнює душу при перегляді цієї роботи, хочеться самому побачити цей пейзаж, надихнеться вірою і отримати естетичне і моральне задоволення. Полюбити Москви за простоту, а не за хмарочоси і складні об’єкти. Полюбити так, як полюбила її Тетяна Назаренко.
