Глибоке полотно Ст. Е. Маяковського «Побачення» було написано в 19 столітті, а точніше, у другій його половині. На картині зображений хлопчик, на вигляд, років десяти. Поруч з ним сидить жінка. Це його мати. Вона прийшла до свого сина на побачення. Швидше за все, вони дуже давно не бачилися.
Обидва персонажі одягнені дуже бідно. На жінці чорний балахон, з-під якої видніється червона сукня. На голові надітий хустку. Біля неї стоїть посох і невелика тканинна зв’язка, в якій мати принесла своєму синові свіжий калач.
Хлопчик одягнений в брудний, замаслений фартух. Його ноги без взуття. Швидше за все, він був відданий в чужу сім’ю для виконання найбруднішої роботи, для допомоги по господарству. Ті часи були дуже складними для людей, їсти було нічого і прожити було важко. Саме тому, самого старшого дитини вже віддали на роботу, адже вдома цю жінку чекають менші дітки, яких також потрібно поїти і годувати.
По виду хлопчаки глядачеві зрозуміло, що йому дуже складно далеко від своєї сім’ї. На таких підробках дітей дуже погано годували, били. Тому, вони часто голодували і навіть помирали. Ось тому, ця жінка і вирішила відправитися в довгий шлях, для того щоб дізнатися, як поживає її син. Вона принесла йому шматок калача і хлопчина жадібно їсть, тримаючи обома руками. Ми розуміємо, наскільки він голодний.
Мати дивиться на свого сина пильно і уважно. Навряд чи в цей момент її відвідують світлі думки. Їй дуже шкода своєї дитини, вона хоче забрати його додому, однак вчинити так не може, це не в її силах. Від цього почуття жалості до власного сина переповнюють її душу, стискають серце.
Про те, що справи йдуть неважливо, говорить і навколишня обстановка на картині. Перед нами убога кімната, в якій все сіро і похмуро. З вікна кімнати, на персонажів картини потрапляє сонячне світло, який яскраво висвітлює їх обличчя.
Картина Ст. Е. Маяковського «Побачення» наповнена смуток. За допомогою свого таланту, автор зміг висловити всю ту важкість і складність життя, яка оточувала людей у ті далекі часи.
