К. Ф. Юон створив свою відому картину «Російська Зима. Лигачево» у 1947 році. Костянтин Федорович був дійсно видатним пейзажистом, кожна його робота ставала шедевром.
Картина написана в білому кольорі. Намальована глибока зима, коли мороз закріпився, а сніг встиг замести всі навколо. Обриси дерев проглядаються нечітко – сніг засипав їх. Вони красиво і гармонійно доповнили всю картину своєю величчю.
Десь вдалині ми бачимо дітлахів, які зібралися веселою юрбою насолоджуватися зимовими забавами: кататися на санчатах, ліпити сніговика, грати в сніжки. Попереду хлопців стоїть собака. Можливо, вона заблукала і шукає свій будинок. Діти додають динаміку в цей пейзаж, адже дерева статичні під вагою снігу. Навіть вітер не зміг їх розворушити. Вони закуті герої казок в зимовому царстві.
На задньому плані, за пагорбом, невелике село. Як відомо, місце дії – село Лигачево в Підмосков’ї, де у художника був будинок. Можливо, він намалював свої рідні місця, там де він провів дитинство або, будучи дорослим, спостерігав за дитячими іграми. Але пейзаж вийшов дуже реалістичним, хочеться побувати в таких місцях і стояти, як заворожений, милуватися цією зимовою красою. Там теж хлопці, які катаються на санках. Здається, що вони поспішали після школи, щоб пограти разом.
Зимовий краєвид зачаровує. Дивишся на картину і мороз пробігає по шкірі: до того реалістично Юон зобразив російську зиму.
Верхня частина картина намальована в блакитних тонах, ніби мороз насувається на галявину. Пейзаж нагадує нам ілюстрацію російської казки. Чепурні берези, скуті снігом, особливо прекрасні. Мороз прикрасив їх гілки химерними візерунками, осипав їх снігом, який нагадує мереживо.
Автор майстерно передав любов до Батьківщини, зобразив зимовий пейзаж у всій красі. Картина нагадує зимову казку. Йому не потрібно було використовувати повну палітру фарб. З допомогою білого, блакитного, чорного і сірого кольору Юону вдалося створити такий реалістичний пейзаж, від якого не відірвати погляду.
Зимовий чаклунство заворожує і хочеться фантазувати, що ж буде далі: чи може діти розійдуться додому або прийдуть хлопці з сусіднього села. Картина викликає теплі спогади про дитинство, про те безтурботне часу, коли не було тягостей, адже діти бачать прекрасне у звичайних речах, на які дорослі не звертають уваги.
