Красива картина «Осінній день. Сокольники» була створена великим майстром пензля – В. І. Левітаном.
Перед глядачем зображена прекрасна пора року – осінь. Ми бачимо довгу алейку, яка з обох сторін засаджена кленовим деревами. Думаю, це дорога в парку і по ній часто прогулюються жителі містечка. В даний момент за нею йде самотня жінка. Вона одягнена в темне плаття. Хода її тиха і спокійна. Думаю, вона насолоджується навколишньою красою, яскраво жовтим листям клена, які почали потихеньку обсипатися на землю.
Високі дерева на задньому плані картини ще зовсім зелені, це говорить про те, що осінь зовсім недавно вступила в свої володіння.
Художник зобразив небо в сірих фарбах. По ньому пливуть пухнасті хмари. Швидше за все, скоро почнеться дощ і все в парку стане мокрим і непоказним.
Вдивляючись у картину уважніше, я бачу, що в парку гуляє вітер. Він розвиває темне жіноче плаття. Героїня картини в деякі моменти немов чинить опір сильним поривам вітру. Дерева нахиляються і швидше прощаються зі своїми яскравими осінніми нарядами. Гуляти в таку погоду не особливо приємно. Адже тіло повністю пронизане холодним вітром і хочеться скоріше сховатися у затишній і теплій квартирі. Але, жінка не боїться такої непоказною погоди. Вона йде наодинці зі своїми думками. Найімовірніше, їй є над чим подумати і поміркувати.
Картина «Осінній день. Сокольники» має свою особливість. Виявляється, І. в. Левітан ніколи не малював на своїх полотнах людей. Звідки ж з’явився образ жінки? Як не дивно, його домалював брат А. П. Чехова Виходить, це полотно створювали два художника. І мені здається, що без жіночого образу, картина була б менш реалістичною і захоплюючою. Саме жіноча персона, намальована в темних фарбах, привертає увагу глядача, робить картину заворожливої і загадковою.
