Великим і талановитим майстром своєї справи можна назвати художника Іллю Семеновича Остроухова. Він відзначився написанням чудових картин, на яких передавав краси навколишньої природи.
Пейзажі – це та слабкість художника, яка постійно полонила його уяву.
В один з теплих осінніх днів, Ілля Семенович вирішив зобразити на своєму полотні прекрасне мить осені, яка переодяглася у золоті вбрання.
Перед глядачами зображена поляна, на якій велично розташувалися високі дерева. Зовсім недавно вони були прибрані в зелені, соковиті вбрання. Під їх тінистими гілками люди затишно розташовувалися на пікнік, ховалися від спекотного сонця. Проте все змінилося. Тепер, листяний покрив дерев змінив свій колір. Вони зазолотились і перетворилися на знатних панів, які так велично носять свої нові одягу.
Яскрава і соковита зелень, яка ще зовсім недавно переповнювала цю галявину, повністю зникла. Практично вся трава, яка вкриває землю, пожовтіла. Невеликі острівці зеленого кольору, які стійко опираються жовтіти, незабаром підкоряться силам природи і візьмуть звичні для осені фарби.
Вдивляючись у картину «Золота осінь», я б хотіла хоча б на мить перенестися на ту золоту галявинку, почути легкий шелест обпадаючою листи, вдихнути запах прийшла осені.
Не дарма Іллю Остроухова називають майстром пейзажів. Він зобразив золоту галявинку такою реалістичною, що вона здається нам живий. У повній тиші, можна почути легкий подих вітру, побачити, як ворушаться гілки дерев, і як опадає кожен пожовклий лист. На галявині чути дзвін птахів, які вже готові полетіти в теплі краї. Вони прощаються з рідними хатами і обіцяють знову прилетіти.
