Твір-опис за картиною А. Н. Комарова «Повінь»

Творчість і талант художників–анімалістів проявляється не тільки у реалістичному зображенні образів тварин. Художники–анималисты повинні в точності володіти інформацією про особливості поведінки тієї чи іншої тварини, про звички і характерах тварин. Тільки в цьому випадку можна написати талановиту, правдиву картину. До таким майстрам своєї справи відноситься Олексій Комаров, з-під пензля якого вийшло чудове твір «Повінь».

У центрі картини ми бачимо сірого зайця, який потрапив в біду через весняної повені. Приходить тепле сонечко розтопило снігу, внаслідок яких почалися паводки. Лісові тварини зовсім не готові до таких різких змін. Вода поступово заполоняє землю, після чого її рівень піднімається все вище і вище.

Вже через деякий час у воді виявляються кущі і нижні гілки дерев. Лісові мешканці кидають свої будиночки і нори. Вони намагаються піднятися на сухі гілки могутніх дерев. Так зробив і головний персонаж нашої картини.

Сірий зайчик вмостився на товстій гілці дерева і притулився до неї, що є сили. Його широко відкриті очі явно передають нам переляк і паніку. Сірий заєць підняв вуха догори і вслухався в кожен звук, кожен шурхіт. А під ним вирувала каламутна і холодна весняна вода, яка так і підбиралася до гілки, де сидить заєць.

Як же наш головний герой вибереться з такої невдачі? Окрім холодної води йому загрожує небезпека голоду. Адже ніхто не знає, коли ж відступить повінь і буде на землі щось придатне для їжі.

Як же хочеться придумати щасливе продовження даної картини, щоб все закінчилося добре, щоб сірий заєць зміг вибратися з такої весняної біди і продовжити своє лісове існування.

У своїй картині Комарів зобразив дні суворої реальності. Адже мало хто замислюється над такими ситуаціями, а вони трапляються щороку. Тому, у лісових мешканців залишається одна надія – допомога людини.