У повісті Карамзіна «Бідна Ліза» піднімається дуже серйозна тема – соціальна нерівність головних героїв. Це і призводить до основного конфлікту між закоханими людьми, адже дівчина бідна Ліза, а Ераст, програвшись у військовому поході в карти, змушений одружитися на багатій вдові. Таким чином, він вирішує поправити своє фінансове становище, а заодно й позбутися від обридлої коханки.
Ераст – колись заможний дворянин, вирішує, що зможе залишити світське життя і заради Лізи. Він свято вірить у свої наївні мрії і примушує Лізу так само довіритися йому. Однак, після близькості сталася між молодими людьми, Ераст охолов до дівчини. Разом з невинністю, Ліза втратила інтересу чоловіки. Пристрасть і колишні мрії пішли в небуття, а любов, виявилася лише черговим маною молодого «звабник».
Спроби відкупитися від дівчини, не увінчалися успіхом. Ліза визнала цей жест образливим. Вона не змогла пробачити собі «фатальної помилки» і покінчила життя самогубством, кинувшись в глибоке озеро.
Чому ж чоловік не одружився на дівчині, як обіцяв раніше? Невже і тут був холодний розрахунок? Чому він вирішив узяти в дружини стару, але багату вдову?
Так, це жорстока правда життя. Бідній Ліза була не тільки з-за важкої долі, це стосувалося і її матеріального становища. Вона не була завидною нареченою, так як вони з матір’ю волочили «жалюгідне існування» і ледве зводять «кінці з кінцями». Цей факт став вирішальним, так як прагматичний Ераст, що не звик собі в чомусь відмовляти, вибирає багате життя. Він вирішує, що фінансова складова частина, важливіше духовних і душевних «поривів».
Ліза ніколи б не змогла зрозуміти його вибір. Дівчина, не шукала «легких» грошей, ні за що не погодилася б на угоду з совістю. Для неї світле і прекрасне почуття кохання, було безцінним.
Між молодими людьми завжди стояла соціальна прірва. Ліза була простою, безграмотної дівчиною. Їй навіть було соромно із-за того, що вона не вміла читати і писати, адже тоді б вона змогла отримувати і відправляти послання Ерасту, коли той перебував далеко від неї. Вона навіть не здогадувалася, що чоловік спеціально покинув її, в пошуку «знаходження» колишньої гармонії в житті.
У випадку з Лізою, наївність дівчата, це не слабкість, а лише результат малого життєвого досвіду. Сюди ще можна віднести незнання суворої реальності. Вона не змогла впоратися зі зрадою чоловіка, та й не багато б змогли.
Дівчина звикла багато працювати, розраховувати тільки на себе і свої сили, допомагати хворій мамі. Ні одна жінка з оточення Ераста, не змогла б більше таким похвалитися. Панянки, з якими раніше спілкувався чоловік до зустрічі з Лізою, були доглянутими, освіченими, розважливими. Це не заважало їм бути дурними, а малограмотною Лізі відрізнятися тямущим складом розуму.
І все ж різниця у походження, виховання і манери спілкування, були очевидні. Це не давало молодим людям бути навіки разом, як планував Ераст. Він це зрозумів набагато пізніше, коли вже назавжди втратив бідну Лізу.
