Центральною фігурою роману Олексія Миколайовича Толстого «Петро Перший» є цар Петро і. Сторінка за сторінкою ми спостерігаємо за становленням його особистості. Однак цей твір в жодному випадку не є просто біографією правителя нашої країни. Важливе місце займає зображення історичної епохи в її русі. І саме це визначило композицію роману «Петро Перший».
Картина твори багатопланова, Толстой показує життя народних мас, простих людей. Вся багатолика Росія зображена у бурхливій круговерті історичних подій.
Перші глави – це експозиція. Йдуть роки, одні політичні негаразди змінюються іншими, а руська земля живе, як ні в чому не бувало, ніби нічого й не сталося.
По ходу розвитку сюжету твору стають зрозумілими суперечності між ворогуючими сторонами, і цю межу проводить сама історія. За Софією стоїть вся сила і міць старого війська, а за Петром – потішні полки. І нехай вони не такі величні, але це символ нової влади, ідеї боротьби з пережитками минулого. Тому війна безглузда. Конфлікт хоч і продовжує розвиватися, але його результат вже вирішений.
У романі велика увага приділяється не тільки внутрішній політиці, але й становленню Росії в Європі, затвердження її положення. Толстой показує безліч сюжетних ліній, які є відображенням доль різноманітних героїв, але дія твору йде послідовно, без стрибків. При цьому кожен поворот сюжету несе в собі певний виток розвитку нового суспільства.
Візьмемо, наприклад, такі етапи, як створення флоту в місті Архангельську і невдалий похід на Азов. Ці нехай поки ще невпевнені кроки молодого государя – яскраве підтвердження того, що він здатний на великі справи.
Росія чинила опір змінам, але прийшов Петро і змінив усе. Не завжди все було гладко. Взяттям Азова російські розв’язали війну з усією Турецькою імперією. Правда, у царя були й інші вороги – стрільці, які пішли війною на Москву.
Кульмінацією ж стає прагнення Петра вилікувати країну, якою він править. Перша книга закінчується жахливою подією – страт стрільців.
Глобальною подією другої частини стає розчищення шляху для будівництва нової столиці, міста, який стане яскравим відображенням нової житті, гарного і світлого майбутнього – Петербурга. Це подія у впорядкуванні країни пов’язане з важливим етапом життя і самого Петра – він видер із серця довгий час сжигавшую його любов до Анни Монс.
Перші дві книги роману починаються з опису холодного зимового часу року, а ось третя стала винятком, її відкривають картини липневого пейзажу. І це неспроста. Цар Петро в розквіті своїх сил, і країна, якої він так майстерно керує, стає схожа на рай на землі.
Композиція роману продиктована авторським задумом – показати переломний момент в історичному розвитку Росії. Кожна подія в сюжетній лінії показано з різних точок зору. В текст роману логічно включені листи і документи. Петром Першим рухає сама історія і штовхає його на звершення важливих для держави справ.
