Події початку 20 століття виявилися важкими в долі країни. Пройшли роки, вщухли емоції, почали виходити в світ твори з об’єктивною оцінкою тих днів. Одним з них став роман Михайла Олександровича Шолохова «Піднята цілина».
Донські хутора випробували на собі всі тяжке вплив процесу колективізації. Вчорашні друзі відразу стали ворогами. Та що там друзі? Навіть члени однієї сім’ї раптом опинилися по різні сторони барикад. Життя людей різко змінилася, і зворотного шляху не було.
Аналізований нами епізод має назву, яка вже чітко відображає його суть. Що ж стало причиною того самого бунту? Виявляється, всьому виною було масове вилучення насіннєвого хліба. Така подія не просто викликає емоції у людей, воно наганяє паніку, ніхто не розуміє, а як далі жити?
Жіноча реакція зрозуміла без слів: чим сіяти, якщо не буде хліба. Такий поворот не влаштовує хутірських милочек.
Зав’язується конфлікт, в ньому беруть участь дві сторони: козаки та жінки хутора Гримучий Лог. Бабам дарма навіть офіційну постанову від керівництва, вони не хочуть віддавати те, що нажито потім і працею.
Така ситуація не могла позитивно вплинути на ставлення до радянської влади. Отже зрозуміло, що тут же почалося різке і несдерживаемое засудження начальства колгоспу.
На завершення ще й зав’язалася справжня бійка. Автор пропонує нам її яскраве опис. Результатом сутички стало те, що козаки з неабияк намятыми боками кинули мішки з хлібом і поскакали. Перемогу таки здобули баби.
Але всі розуміють, що ця бійка нічого не вирішить, цим справа не закінчиться. Жінки вимагають зібрати мітинг. Їх намагалися закликати до порядку, але нічого не виходило. Стали чекати начальника, Семена Давидова, адже саме у нього зберігалися ключі від громадської комори. З’явився колгоспний управитель, який також намагався привести жінок до порядку, пояснюючи їх поведінку опором влади. Але баби стали шуміти, і вже слів Давидова не можна було розібрати.
А напруга все лише зростає. Одна з жінок намагається хитрістю відібрати у Насіння ключ. Вона навіть встигає засунути руку в його кишеню. Але Давидов відштовхує метку жінку. Та падає на спину. Натовп знову обурена поведінкою Давидова і накидається на нього.
Семен обманює баб, що у нього немає з собою ключів, що вони залишилися вдома. Але жінки ні в якому разі не хочуть здавати своїх позицій. Вони мають намір йти до кінця.
Важливими представляються і відчуття Давидова в цей момент. Він абсолютно безпорадний і розуміє свою слабкість. Така ситуація навіть в якійсь мірі принижує його, адже він звик справлятися з конфліктами і суперечностями.
Селянки були доведені до відчаю. зав’язалася дурна боротьба, яка ніяк не могла вирішитися. Жінки водили Давидова хутором в пошуках ключів, а в цей час козаки зламали двері і взялися за розподіл.
Даний епізод запропоновано Шолоховим не випадково. У ньому розглядається загальна проблема, для вирішення якої необхідно об’єднатися.
