Основа формування особистості людини – вроджені якості, але дуже важливу роль при цьому відіграє виховання. Дитина асоціюється у мене з глиною, з якої ліплять горщики. Варто гончареві зробити помилку і його виріб вийде з дефектом. Те ж саме і з вихованням: помилки можуть зіграти злий жарт і з дитиною, і з батьками. Щоб не журитися над вчинками, долею дитини, потрібно розуміти, що називають «помилкою виховання».
Я думаю, що цей вираз використовують, коли мова йде про негативних особистих якостях особи, його вчинках, дурних рішеннях, які продиктовані особливостями виховання. Наприклад, часто можна спостерігати, як батьки ревно оберігають своє чадо, захищають його, коли він має рацію, і коли винен. Дитині дозволяють все, йдуть у нього на поводу. Зазвичай такі діти перетворюються в егоїстів, які не здатні допомагати, прощати іншим. Хіба це не «помилка виховання»? Ще один приклад: дитина змалку спостерігає, що його батьки обговорюють інших, готові мстити за будь-яку образу. Людина, яка виросла в такій атмосфері, швидше за все, буде чинити так само, як представники старшого покоління сім’ї.
Проблема виховання піднімалася багатьма письменниками, тому варто звернутися до літератури, щоб відповісти на поставлене питання. Яскравим прикладом «помилки виховання» є головний герой сатиричної казки М. Салтикова-Щедріна «Премудрий піскар». Батько піскаря вчив сина бути обережним, уникати будь-якої небезпеки. Не дивно, що молода риба так і не навчилася боротися за своє життя, за те, щоб вільно плавати в річці. Молодий піскар спробував сховатися від усіх небезпек. Він вирив нору, в яку містився тільки він один. У цьому помешканні він провів майже все життя.
Уникнув чи герой небезпек? Так. Але я вважаю, що він втік і від свого щастя: з-за такого способу життя піскар не мав ні родини, ні друзів. Він не жив, а існував.
Життя піскаря можна вважати «помилкою виховання», адже доля риби могла скластися зовсім по-іншому, якби батьки вчили його боротися і прагнути до істинних цінностей.
Звернемося також до комедії Д. Фонвізіна «Недоросль». Головний герой твору – Митрофанушка. Це син поміщика, якого виховували тільки «пряниками», «батога» юнак не знав. Мати Митрофана не цінувала освіти. Вона не розуміла, навіщо сучасним дівчатам» читати. Вважала, що знання зайві і для юнаків. Вся справа в тому, що сама жінка зростала у часи, коли за грамотністю гналися не особливо. Таке виховання призводить до того, що Митрофанушка виростає грубим, недалеким, ледачим людиною, яка не поважає нікого, навіть батьків.
Головні герої твору «наталка полтавка» ще раз доводять, що багато людські якості – наслідок зовнішніх впливів, і якщо вони негативні, то це можна вважати помилкою виховання».
Можна зробити висновок, що «помилка виховання» – негативні якості людини, огидні вчинки, поведінку, які пов’язані з впливом на людину дорослих, особливо батьків.
