Родовий маєток Михайлове для Олександра Сергійовича Пушкіна – не тільки широкі зелені простори, де колись жили його дитинство і юність, але і місце заслання. Саме тому село викликала в поета неоднозначні почуття. Їй Олександр Сергійович присвятив не один вірш. Хрестоматійними стали твори «Село» і «Знову я відвідав…». Вони помітно відрізняються один від одного, адже мають різну біографічну підґрунтя.
Вірш «Село» А. С. Пушкіна було написано в 1819 році, коли поет приїхав із Санкт-Петербурга в рідне маєток Михайлове. Твір написано у формі елегії, автор вміло переплітає пейзажні, суспільно-політичні і філософські мотиви.
У перших рядках читач знайомиться з ліричним героєм, який приїхав у рідний куточок. Він неймовірно скучив за сільським спокою і умиротворення. Свої відчуття герой характеризує просто: “на лоні щастя забуття”. Він зізнається рідної природи, що покинув “двір Цирцеї” і забави, щоб віддатися шуму полів і своїм роздумам.
Наступні кілька рядків присвячені прекрасним краєвидам, намальованим у романтичному ключі. Але захоплення ліричного героя триває недовго, незабаром він супроводжується думками про хизування, яке привласнило собі людську працю. Споглядання рабства пронизує серце героя. Пейзаж гасне на очах. Так у вірш вводиться суспільно-політичний мотив. Він залишається відкритим, адже Пушкін закінчує твір риторичним питанням: “Зійде чи нарешті прекрасна зоря?”.
Вірш «Знову я відвідав…» з’явилося з-під пера поета в 1835 році. До цього часу йому довелося побувати в південній посиланням і на засланні в родовому маєтку. Остання тривала 2 роки. Відомо, що Пушкін був людиною волелюбним. Рідні місця, які колись стали кліткою викликали тепер зовсім інші асоціації.
У центрі твору ліричний герой, який бродить по тих місцях де колись перебував як вигнанця. Він охоплений легким сумом, адже з селом пов’язані не тільки погані, але і теплі спогади. В уяві героя виникають давні образи. Особливо щемить серце, коли він згадує про старої няні якої зараз вже немає в живих. У цих рядках чітко видно автобіографічна основа.
Деякі пейзажі у вірші схожі на ті, що Олександр Сергійович описав кілька років тому в «Селі». Тільки настрій вже інше, з легким смутком. Все тому, що ліричний герой “перемінився”, як зізнається сам в одній з рядків.
На відміну від вірша «Село», в даному творі немає суспільно-політичних мотивів, зате в кінці з’являються філософські роздуми про вічність природи і тлінність людського буття. Тексти обох віршів автор доповнює художніми засобами: епітетами, метафорами, порівняннями. За допомогою системи тропів Олександр Сергійович показує красу рідної природи, виражає почуття й емоції ліричного героя.
Проаналізовані вірші Пушкіна схожі по художньому оформленню, але відрізняються змістом і набором мотивів.
