І в оповіданні Солженіцина «Один день Івана Денисовича», і в романі Льва Толстого «Війна і мир», зустрічаються схожих за духом і долі два персонажа. Обидва вони раніше були солдатами, які стали на захист батьківщини. Що ж з ними тепер? І Червоноармієць Шухов, і солдат Апшеронського полку, Каратаєв, перебувають у неволі.
Шухов, потрапивши в полон до фашистів, зміг вчинити від туди втечу. Але після цього, чоловіка стали вважати зрадником батьківщини, і відправили в сталінські табори на цілих десять років, вісім з яких він вже встиг відсидіти.
Каратаєв ж знаходиться в полоні у французів. До потрапляння в полон, він був звичайним селянином, встиг обзавестися сім’єю. В солдати влучив по волі випадку. Чоловік заготовляв дрова, але зайшов на чужу територію. На суді по цій справі, його зобов’язали піти на службу.
У чому ще ці герої схожі між собою. Обидва вони були з «золотими руками». Каратаєв шив сорочки французам, а Шухов був майстром з будівництва. Обидва чоловіки, навіть перебуваючи в неволі, зуміли себе реалізувати, а не впали духом.
Так само обидва героя «вийшли з простого народу». І якщо Каратаєв був селянином, то Шухов – колгоспником.
Обидва персонажа були ласкаві до оточуючих. Однак Платон багато говорив. Його мова була наповнена прислів’ями і приказками. Шухов був не багатослівний. Він більше розмірковував, а якщо і говорив, то лише по справі.
У чому ж головна відмінність між цими персонажами? Хворого Каратаєва французи вбивають, коли починають відступати. Він для них тепер був тягарем, до того ж міг заразити інших.
Шухов ж навіть не сподівався потрапити додому. Він усвідомлював, що з його «дерев’яним бушлатом», могли запросто подовжити і без того не маленький термін. Однак герой все ж опинився на волі. Чоловік провів у неволі десять довгих років.
Обидва персонажа є позитивними особистостями. Вони є символом прояви російського характеру і міцної витримки. Незважаючи на негаразди і важке випробування, кожен з героїв завжди залишався людиною в будь-якій ситуації, намагаючись допомогти оточуючим.
Обидва письменника хотіли показати, наскільки несправедлива життя до обом героям. Адже саме такі люди як Каратае і Шухов, завжди потерпали за свою чесності і порядності. Їх не дарує доля подарунками, Шухова дружина навіть перестала слати посилки, за його ж прохання, і все ж вони до останнього сподівалися і чекали дива.
Звичайно, Шухова пощастило більше. Він залишився живий, повернувся додому до сім’ї і дітям. Незважаючи на його невпевненість, він все-таки зможе реалізувати себе й на волі, раз вже на закритій території не помер з голоду. Що сталося з родиною Каратаєва, письменник не уточнює. Можливо, він дарував йому смерть для того, щоб на віки позбавити від мук.
За творами видно, що обидва персонажа симпатичні своїм «творцям». І Толстой, і Солженіцин вклали в героїв частинку своєї душі. Кожен, за допомогою «героя» творів розказав свою історію життя, неповторну і в той же час, багатьом, до болю знайому…
