У повісті Олександра Платонова «Котлован» є образ, який переводить дію твору з реальності в гротескний і фантасмагоричний світ, і ім’я його – Ведмідь-молотобоєць.
Знайомство з цим героєм відбувається в той момент, коли Єлисей веде Чиклина показувати найманця – коваля, самого пригнобленого з батраків. І перед увійшли відкривається трохи дивна картина: пролетарем, якого прийшли подивитися названі персонажі, виявляється не людина, а тварина. Щоправда, цей факт ні в кого не викликає подиву: ведмідь – член колективу, і права у нього такі ж, як у решти.
Чорне від кіптяви тварина викликає захват у Насті, вона радіє ще і тому, що він на боці робітників, а не буржуїв.
Ведмідь і існує на сторінках повісті як людина, і процес ліквідації куркульства відбувається з надією на звільнення цього пригніченого істоти.
В описі молотобійця яскраво простежується такий прийом, як оксюморон: ми бачимо тварину, але всі його дії характерні для людини: статут, витирає піт з обличчя, Настя бачить у ньому закопченного і обгорілого старого, коваль обіцяє випивку за роботу, Міша чудово розуміє мову й адекватно виконує всі команди.
Ведмідь за роботою – образ з давнини, знайшов відображення в іграшках старовини: ведмедик пень рубає або, як у Платонова, стукає по ковадлу. І така трудова іпостась персонажа повісті «Котлован» простежується у всій сюжетної лінії.
Цікаво відзначити і той момент, що Ведмідь з’являється на сторінках твору лише після того, як в бригаду землекопів приходить Настя. Між цими двома персонажами встановлюються особливі відносини. Ведмідь розважає дівчинку, веселить її, зажмуривая по черзі очі або ляскаючи себе по животу до бурчання. Ведмідь для дівчинки – жива іграшка. Саме в цих епізодах Настя сміється, у всіх же інших – вона рано подорослішала маленька жінка.
Міфологічні уявлення про спорідненість тварини і людини також знайшли відображення в повісті «Котлован». Незрима тонка ниточка пов’язує Настю і Ведмедя. Молотобоєць дивиться на дівчинку, як на сестру, з якою він грав у дитинстві у літньому лісі.
Цей самий ліс – то чарівний простір, де люди і тварини розуміють один одного, вони говорять на одній мові. Де ведмідь стає супутником маленької дівчинки, та загублена в лісі, і виводить її по стежці до рідного дому.
У російській народній казці ведмедя називають Мішею. Платонов не забуває цих традицій, молотобійця також кличуть Михайлом або Мішею, а в завершенні твору він навіть отримує прізвище – Медведєв.
