Розповідь Леоніда Андрєєва «Петька на дачі» заснований на дитячих спогадах популярного в той час перукаря Івана Андрєєва. Його майстерня була розташована біля редакції «Кур’єра». Перукар зміг досягти вершин у своїй справі, проте ніколи не забував, яку ціну заплатив за це. Ціною виявилося дитинство. Будучи ще хлопчиком, він приїхав до Москви з села і став учнем одного цирульника.
Історія, розказана однофамільцем, торкнулася письменника – і він вирішив написати оповідання про дітей бідняків, позбавлених дитинства.
Головний герой Петька не знає ніяких радощів з тих пір, як став учнем у перукаря. Але не тільки праця виснажує дитини, але й навколишня обстановка.
Автор створює образ міста за допомогою опису перукарні і пейзажу з вікна.
Всередині приміщення, де працював Петька, все було брудним і вульгарним. Мухи обліпили стіни і картини із зображенням голих тел. Тут брудним було все: руки, простирадла і самі думки людей.
Особливу увагу автор звертає на дзеркала: одне було тріснутим, а друге спотворювало все, що відображало в собі. Ця художня деталь символізує спотворене сприйняття життєвих цінностей городянами.
За вікном була не менш сумна картина: посіріла від пилу трава, лайка п’яних чоловіків і жінок, часті бійки. Письменник показує, як від урбанізації страждає і природа, і людина. Трава вже не прекрасна із-за пилу, вона втратила свою чистоту. А люди, які загрузли в капіталістичному устрої міста, давно очорнили себе.
Головний герой змушений дуже рано увійти в цей брудний світ байдужого міста. Він спостерігає за подіями з тугою, йому постійно хочеться спати, хоча б так втекти від безвихідної рутини. Дитина не може бути щасливою в такій обстановці і тому мріє про якомусь іншому місці.
Петькові пощастило одного разу виїхати із задушливого міста на дачу. Він не знав, що це, але був упевнений, що там йому сподобається. І насправді дача вразила героя. Ніколи він не бачив природу такою прекрасною і незабрудненій: блакитне небо, чисті хмари, річка. Всі особи навколо здавалися йому красивими, не знівеченими міської вульгарністю і жорстокістю. Не чути і «рик» міста, навколо була гармонія і тиша!
Автор дає два портрета головного героя: у місті і на дачі. Коли Петька жив у місті, він постійно хотів спати, його обличчя прорізали тонкі зморшки, наче він був уже старим.
Як і все в перукарні, руки дитини завжди були брудними. А його тіло було дуже худеньким, хоча він і не голодував. Такий образ героя викликає жалість. Але він змінюється, як тільки Петька залишає місто і приїжджає на дачу. Навіть зморшки на обличчі розгладжуються. А в очах з’являється дитяча радість. Що ж сталося? Просто герой відчув себе щасливим в місці більш відповідному для дитини.
В кінці розповіді Петька змушений знову повернутися в місто. Він не хотів і навіть кричав, але все марно. Місто поглинув свою маленьку жертву.
