Ульяновськ — місто Поволжя. Він стоїть на берегах Волги і Свіяги, розкинувся на пагорбах Поволзькій височини. Моє місто не можна назвати мегаполісом, і мене це навіть радує. Чи Нормально це — величезний мурашник, заселений мільйонами жителів? Для мене наш обласний центр, який населяє близько 600 000 осіб, — досить велике місто.
Колись Ульяновськ був невеликою міцністю, заснованої в 1648 році воєводою Хитрово за царським указом. Призначення фортеці було охороняти кордони руських земель з східної сторони. Це поселення позначалося як Синбірськ, а з 1780 стало називатися Симбірськом. У 1924 році Симбірськ став Ульяновському за справжнього прізвища народженої тут вождя революції Леніна — Ульянов.
Тепер Ульяновськ — розвинутий в промисловому відношенні місто. На його території діють сорок з гаком підприємств важкої і легкої промисловості. Три театри, сім музеїв, філармонії, більше сорока бібліотек формують його культурний вигляд. Ульяновська був місцем народження відомого російського письменника І. А. Гончарова. Щороку в місті проходять фестивалі, присвячені його творчості.
До архітектурних пам’яток міста відносяться будівлі, побудовані архітектором Ливчаком. В Ульяновську багато культових споруд. Серед них дванадцять православних храмів, старообрядницька церква, дев’ять мечетей, чотири протестантських церкви, католицький костел і синагога.
Ще у нас багато пам’ятників історичним подіям, видатним людям та людям гідних, потрібних професій. Також багато парків. Особливо красивий дендропарк з безліччю рідкісних дерев.
Мій мальовничий місто: пагорби, річки, багата озеленення, невимовна краса весняного цвітіння. Мені подобається гуляти в центрі, особливо на майдані при університеті. Від неї можна спуститися до Волги і спостерігати рух суден по річці, дивитися, як хвилі могутньої ріки накочують на піщаний берег.
В центрі багато фонтанів. Один з них, на площі, відмінний тим, що струменя його здіймаються вгору згідно з ритмами музики. Вечорами фонтан переливається різними кольорами (підсвічування). Інші фонтани перебувають у готелі «Вінець», близької до площі. Цей готель — місцева висотка (22 поверхи). Біля неї є місток закоханих, обвішаний замками.
Історичний центр — вулиця Гончарова. Прогулянка по ній радує спогляданням будівель, зведених в незапам’ятні часи. В кінці вулиці — увічнена у вигляді обеліска пам’ять загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. Біля вічного вогню завжди лежать квіти, їх за традицією покладають молодята. На цьому місці відкривається чудовий огляд Волги, тут часто можна побачити фотографів.
Ця лише мала частина відомостей про моєму місті. Коли місто любимо, він цікавий. Цікаві його будинку, вулиці, люди зі своїми історіями, таємницями, несподіваними сплетеннями доль. Все це в сукупності робить місто неповторним, як людську особистість.
