Роман М. А. Шолохова «Тихий Дон» був заслужено називають “народним”, що описує життя простої людини. За своє творіння автор отримав Нобелівську премію. Роман–епопея містить в собі велику кількість глав, частин і книг. І в кожній з них читач може познайомитися з різними героями, які абсолютно не походи один на іншого. У кожного з них складний, суперечливий характер. Однак, тільки завдяки цьому розповідь тексту твору стає таким цікавим, захоплюючим, інтригуючим.
Яскравою, своєрідною особистістю був Михайло Кошовий. В його душі не було ні краплі жалю. Він бездоганно слідував своїм життєвим принципам, не бачачи нічого навколо.
Повернувшись з фронту, Михайло пішов в будинок до Мелеховым. Тільки от, був зустрінутий там без особливої радості господарів. Старенька Іллівна не могла пробачити Кошового за те, що він палив рідні хати, відправив на той світ діда і розправився з її сином Петром. Звичайно, Михайло не заперечував зробленого. Проте у нього було одне просте виправдання – війна. Навіть своїх знайомих, хуторян він вважав ворогами під час перебування на військовій службі.
В даному епізоді перед читачем розкриваються індивідуальні риси характеру Кошового. Він безжалісний, він безкомпромісний, в його душі немає ні краплі совісті. Прямуючи в будинок Мелеховых, він був готовий до криків і наріканням Іллівни. Тільки от йшов Кошовий до Дуняше, яка любила і чекала його.
Через деякий час змирилася стара з перебуванням Ведмедики в її будинку. Та й він багато допомагав по господарству. А від такої допомоги було нерозумно відмовлятися. Кошовий зміг застосувати свою силу і в підготовці до покосу.
Все б нічого, та ось тільки заволоділа ним хвороба – лихоманка. Такий стан героя змусило Іллівну придивитися трохи краще до ненависного мужика. Її свідомість немов роздвоївся. Вона глянула на схудлого, изнеможенного Кошового з жалем, співчуттям. Розгледіла в ньому стара доброзичливця, який з ласкою спілкувався з маленьким Мешаткой.
Майстерність і талант автора дозволили йому створити такі образи і персонажі, що читач, знайомлячись з текстом роману, немов проживав їх життя, відчув все, що творилося в душах головних героїв.
На своєму життєвому шляху вибрав Кошовий одну дорогу – вперед. Вірив він у радянську владу і невпинно прямував її принципам. Беручи участь в суспільному житті, в душі героя відродилася революційна ідея, яка виробила в думках Михайла неприязнь, ненависть до ворогів. Проте, нарівні з такою жорстокістю, ніжно і зворушливо любив Михайло Дуняшку Мелехову. Не зміг Кошовий стати вище сталою влади і самостійно переосмислити її суть.
Пройшовши страшні події двох воєн, життя перетворила його в такого героя, який постає перед читачами. І образ його реальний, він подібний до тієї дійсності, яка панувала в ті часи.
