Коротка біографія Шукшина В. М.

Шукшин В.М.
В. М. Шукшин народився в 1929 р. в простій сільській родині. Дитячі роки майбутнього актора проходили в невеликому селі Зростки на Алтаї. Закінчивши сім класів, Шукшин переїхав в Бійськ і вступив до автомобільний технікум. Однак довчитися не вдалося: щоб допомогти родині Шукшин повернувся у своє село і влаштувався в колгосп. До призову в армію Василь ще кілька разів змінював місце роботи (Калузька область, Володимир, Підмосков’я).

Після повістки Шукшин потрапив на Балтійський флот, ставши матросом. Вже в ці роки він писав невеличкі історії і читав їх товаришам. За час служби у Шукшина відкрилася виразка шлунка. Звільнившись у запас, він повернувся в Зростки. Маючи схильність до літературної діяльності, Шукшин здав іспити екстерном і влаштувався сільським вчителем російської мови.

Через якийсь час Шукшин поїхав до Москви і вступив на режисерське відділення у ВДІК. До цього часу він вже серйозніше ставиться до своїх літературних дослідів і відсилає написані оповідання в різні журнали.

З 1956 р. починається поступове сходження зірки» Шукшина. Він знімається в картині «Тихий Дон», а вже в 1958 р. отримує головну роль у художньому фільмі «Два Федора». В галузі літератури знаковою подією стає видання дебютної збірки оповідань Шукшина «Сільські жителі» (1963 р.).

З цього часу слава Шукшина зростає як у галузі літератури, так і в кінематографі. Він отримує головний приз Венеціанського кінофестивалю за кінострічку «Живе такий хлопець» У 1966 р. виходить черговий збірник оповідань Шукшина «Там, далеко».

Василь Макарович вдало поєднував професії актора, режисера та сценариста. При цьому у нього вистачало часу для літературної творчості: крім безлічі оповідань, Шукшин писав історичні романи, п’єси і кіносценарії.

У 1974 р. на радянський екран вийшла найзнаменитіша робота Шукшина – художній фільм «Калина червона», відразу ж завоював серця радянських глядачів.

Смерть наздогнала всенародно улюбленого актора на знімальному майданчику в 1974 р. під час завершальних робіт над фільмом «Вони билися за Батьківщину».

За свідченням першої дружини Шукшина, у Василя Макаровича, незважаючи на його імпульсивний характер, в лексиконі було тільки одне лайливе слово – «чорт». Саме через «о», тому що Шукшин запозичив таке написання з вірша Єсеніна.

Шлях Шукшина до всесоюзної слави і популярності був далеко не простий. Простому сільському вчителю було нелегко дістатися до столиці, щоб вступити до ВДІКУ. Для цього матері Шукшина довелося продати корову.

На похорон Василя Макаровича прийшла величезна кількість людей. Примітно, що в данину поваги і пам’яті на могилі улюбленого актора було залишено безліч гілочок «калини червоної».

Письменницька спадщина Шукшина включає в себе романи «Любавины» і «Я прийшов дати вам волю». У назві «Я прийшов дати вам волю» закладено авторське ставлення до головного персонажа. Шукшин вважав, що повстання С. Разіна було не просто бунтом озвірілих холопів, а справжнім соціальним протестом проти деспотичної влади. Сам Василь Макарович понад усе цінував справедливість.

Шукшина як письменника, найкраще характеризують його розповіді. Це короткі нехитрі історії про звичайних людей з якоюсь «чудинкой». У будь-якому персонажі можна побачити когось знайомого, відчути близькість з власним життям. Без героїв Шукшина життя було б прісної і нудною. При цьому пристрасті в шукшинських «мініатюрах» іноді грають неабиякі («Вовки»). Автору самому нескінченно дороги свої герої. Любов і симпатію до них відразу ж відчуває читач («Материнське серце», «Безпалий»).

Розповіді Шукшина займають особливе місце в нашій літературі. За зовнішньою наївністю і простонародною мовою ховаються найглибші почуття, здатні знайти дорогу до будь-якого серця. Безсумнівно, що вони завжди будуть користуватися справжньою народною любов’ю.