Віктор Астаф’єв – геніальний автор, на сторінках своїх творів розмірковує про те, наскільки людина пов’язаний з природою і як він повинен вести себе по відношенню до неї. Автор пропонує нам разом з ним обдумати наступну думку: чи можна господарювати і брати сповна всі навколишні багатства або ж слід поклонятися їм?
Збірка новел «Цар-риба», тематично розкриває зазначені вище питання, був виданий в кінці 20 століття і відразу привернув увагу читачів і критиків.
Якщо ми спробуємо точно визначити основну думку цього твору, то вона звучить так: роздуми про людей, почитали природу як святиню і про покарання тим, хто ставиться до неї жорстоко й аморально.
Але сьогодні нас буде цікавити не стільки тематика, скільки композиція цього збірника. Він включає в себе 12 оповідань. Сюжет зав’язаний на подорожі автора по малій батьківщині – у Сибіру.
Відразу слід зазначити, що у творі два епіграфа. Перший – рядки поезії геніального поета Миколи Рубцова. Другий же – висловлювання маловідомого американського вченого Халдора Шеплі. І один, і інший готують нас до того, що буде в збірнику, відображаючи його суперечливий зміст. Новели малюють образ рідного краю, поруганного і виснаженого людьми і віру в те, що все ще можна виправити, повернути гармонійну взаємодію людини і природи.
Отже, що ж стосується композиції, то першим у збірнику варто розповідь «Бойє». Така дивна назва в перекладі означає «друг». Як пізніше з’ясовується, це кличка собаки. Символічне значення слова звучить як відданість і беззахисність.
Центром першої частини стає новела «Крапля». У ній ми знайомимося з роздумами Астаф’єва про велич і красу природи. Автор пропонує замислитися над тим, що ми несемо величезну відповідальність за те, що робимо.
Слідуючи далі композиції збірки, ми читаємо оповідання, що оповідають про життя браконьєрів: «Дамка», «Золотий Карги», «Рибак Гуркотіло». Ці люди, з якими знайомить нас письменник, складних характерів. Та й доля у них у всіх непроста.
Однойменна з книгою голова – яскраве та емоційне твір. Воно оповідає про долю вмілого і успішного рибака, який в силу своєї жадібності виявився на одному гачку з величезною рибою – осетром.
Закінченням першої частини збірника стала новела «Летить чорне перо». За жанром цей розповідь нагадує репортаж. Автор ніби пропонує нам разом з ним побувати на місці, де відбуваються описувані події.
У книзі «Цар-риба» є і друга частина. Її центральним персонажем став мисливець Акім. Перший розповідь – зображення дитинства Акимки, а також опис його сім’ї. Слідом йдуть розповіді, що розповідають про його життя людини величезної та відкритої душі. Їх назви: «Поминки», «Туруханская лілія», «Сон в білих горах».
Заключним твором збірника є новела «Немає мені відповіді». Лірична мініатюра дозволяє пофілософствувати разом з автором: час і простір не важливі. Ти народився людиною, значить, сиди їм назавжди.
