Читаючи п’єсу А. П. Чехова «Вишневий сад» ми постійно натрапляємо на дії персонажів, які намагаються протистояти один одному.
У творі можна знайти схожих героїв, які мають одну лінію переконанні. Наприклад, Раневська вважає себе «вище любові». А Петя Трифомов частенько промовляє вираз про те, що «ми вище любові».
Старий Фірс переконаний, що все вже непоправно пішло в минуле.
Один з героїв – Єпіходов – складає ланцюжок невдач. А на противагу йому Яша є завзятим нахабою.
Кожен з героїв цього твору відіграє свою роль, має свої особливості, своєрідні риси характеру. Але, в ході розвитку подій, всі ці риси даних персонажів перетинаються і постійно стикаються.
Раневська схожа з Анею. Постійні здивування Шарлоти перетинаються з дурної розгубленістю Лопахина. А Петя нагадуємо нам недотепу Епіходова. І всі ці перетину шляхів утворюють певний комізм, який притаманний цим твором.
З одного боку ми спостерігаємо за комічними персонажами. А з іншого боку стаємо свідками сумних подій, які є основою п’єси.
Ось і контраст комічного і трагічного в роботі Чехова «Вишневий сад».
І що найцікавіше, ніхто з героїв п’єси не вважає себе смішним і дурним. Але, це властиво всім людям. Нарівні з цим, вони також не розуміють, що навколо них відбуваються трагічні події. Гине сад – і цього ніхто не може зупинити. А все із-за нерозуміння героїв.
Вчитуючись у репліки персонажів, ми бачимо, наскільки вони дурні і наповнені віддаленістю від нормального, людського розмови. В кожній репліці простежується безглузде протистояння, яке так часто стає комічним прийомом твори. І що найцікавіше, такі безглузді комічні сутички тривають постійно. Ми розуміємо, що вони переходять в цілі зіткнення, викликані не тільки дурістю героїв, а опором цілих поколінь, соціальних кіл.
Говорячи про трагічному і комічному в п’єсі, потрібно звернути особливу увагу і на головних героїв, навколо яких розгортаються дійства. І Гаєв і Раневська «себе не пам’ятають». Вони живуть у своєму світі. Будучи бідними і нещасними, вони зображують багатіїв, розкидаються грошима.
А роль лакея Яші, Шарлотти. Вони показують яскраві образи несерйозності.
Є у п’єсі персонажі, які люблять жити в борг. Це своєрідний Симеонов–Пищик, який постійно бігає по володінь і просить трохи грошей у борг. Цей момент можна віднести не тільки до комічному, але і до сатиричному. Тільки ось за ним і криється той трагізм, про яке хоче сказати нам автор.
Але, головним сатиричним обігом подій є для читача біда Гаєва і Раневської. Навіть, втративши свій улюблений сад, ці обставини, в кінцевому підсумку, видаються не надто серйозним. Саме в цей момент ми бачимо особливу комедійність сюжету, який з самого початку був схожий на трагедію. Ось сутність людини – так легко розпрощатися з тим, що було так дорого. Але, якщо узагальнити образ вишневого саду, то його можна порівняти з батьківщиною. Ось так людина може надати ідеали і втратити всяку любов і прихильність. Саме в цьому я і бачу трагізм твору А. П. Чехова «Вишневий сад».
