Любов до читання мені прищеплювали з дитинства. Я пам’ятаю, що коли я був зовсім маленький, мама показувала мені книжки з картинками, де були зображені тварини. Я вивчав їх і наслідував звуків, які вони видавали. Мені це подобалося. В ігровій формі я вивчав світ.
Потім у школі нам давали для прочитання зовсім невеликі тексти, в яких обов’язково перемагало добро. Нам хотіли показати, як ми повинні чинити. Яка поведінка вважається правильним, а як зовсім не можна робити. Книги вчать добру.
Бували такі ситуації, коли мені ставало сумно, і я починав читати. Після прочитання літературного твору неможливо залишитися байдужим. Так було і зі мною. Я ніби переживав долю героїв разом з ними. Думав над тим, як би я вчинив, опинившись на їх місці.
Книга завжди допомагає знайти вихід із здавалося б нерозв’язною ситуації. Я люблю книги й ставлюся до них, як до своїх друзів. Література вічна і завжди прийде на допомогу, чого не можна сказати про живу людину. Будь-яку проблему можна пережити, якщо підійти до неї з розумом. Літературні герої знаходили ж вірне рішення? Значить і я зможу. Я завжди був оптимістом і налаштовував себе тільки на сприятливий результат.
У будь-важкий момент я згадував сюжети творів і шукав підходящий для себе. Я знаю, що в деякому сенсі книга – це вигадка, але життєва правда в ній є. Автори писали про себе або про своє оточення, а значить, їх сюжетів є місце бути і в реальному світі.
Проблеми героїв здавалися мені більш глобальними, ніж мої і я переставав себе жаліти і починав думати на тверезу голову.
Завдяки книгам і їх змістом я почав розуміти багато речей і давав поради своїм друзям. У більшості випадків вони працювали. Поради письменників, які виникли в минулому столітті, відмінно застосовувалися і зараз.
Ми з однокласниками полюбляли ворожити. Для цього потрібно взяти улюблену книгу, задумати питання, назвати два числа. Перше – номер сторінки, друге – номер рядка зверху. Отримане висловлювання і буде відповіддю на питання. Я часто думав так і вдома. Крім дитячої пустощі, це ворожіння дозволило мені як можна краще знати текст мого улюбленого «Тому Сойєра».
Так я почав дружити з книгами і дружба ця затягнулася на довгі роки. Мені не хотілося ділитися з ким-то найпотаємнішим, зате книг я міг довіряти. Вони не могли сміятися над моїми дурними питаннями або розповісти про них комусь. На їх сторінках закладена вся моя сутність, всі мої сумніви і надії.
