«Стара Ізергіль» відноситься до раннього періоду творчості Максима Горького, розвиває ідеї та елементи романтизму. На думку самого письменника, ця робота є однією з кращих серед всіх написаних. Чому вчить нас Стара Ізергіль: аналіз твору.
Історія створення
У 1891 році (більш точна дата невідома), Олексій Пєшков всім відомий під псевдонімом Максим Горький, поневіряється по південних земель Бессарабії. Весну він проводить у пошуках вражень, які згодом відіб’ються у його творах. Ця творча пора в житті письменника відображає його захоплення особистістю, цілісністю і єдністю людини.
Саме з такими романтичними думками наповнене розповідь Горького «Стара Ізергіль». Його героями є легендарні люди свого часу, які стикаються з різними життєвими перешкодами, автор яскраво показав різні результати протистояння особистості й натовпу. Основними розповідями в напрямку романтизм є:
- «Макар Чудра»,
- «Стара Ізергіль»,
- «Дівчина і смерть»,
- «Пісня про Сокола».
Точних відомостей дати написання «Старої Ізергіль» немає. Твір було опубліковано в 1895 році, а було написано приблизно в 1894-му. Його розмістили у трьох весняних випусках «Самарської газети». Сам автор високо оцінював свою розповідь і навіть зізнавався в листах А. П. Чехова: «Видно, нічого не напишу я так струнко і красиво, як «Бабу Ізергіль» написав». Назва тісно пов’язана з прізвищем автора, адже вона є однією з тих, що принесла йому популярність.
Твір «Стара Ізергіль» імовірно було написано в 1894 році.