Ігор Северянин був видатним поетом срібного століття. А все тому, що його роботи були неординарними і не схожими на твори інших авторів. Він дуже часто використовував нові літературні стилі в своїх віршах, впроваджував неологізми. Його вірші були надзвичайно мелодійними і музичними.
Чудова творча робота «Увертюра» зробила з Сєверяніна «салонного» поета. У тексті вірша автор згадує про красу, про шике, про вишукуванні.
Вчитуючись у рядки «Увертюри» досить складно виділити якусь одну тему, яка розкрита автором. Але, це не заважає читачеві пробігати очима по словами з легкістю і відчуттям радості.
В «Увертюрі» досить багато образів, які практично не пов’язані один між одним. Вираз «Ананаси в шампанському» задає особливий ритм вірша. Вже з перших рядків читач відчуває ту розкіш, ту красу, про яку пише Северянин. Герой вірша захоплено дивується всьому, що його оточує. Він хвалиться іноземними, шикарними одягом та речами. Хоча, на мій погляд, ліричний герой всього лише намагається сховатися за всіма цими предметами.
Особливістю «Увертюри» є її уривчастість і динамічність. «Біжи автомобілів!», «Крылолет буеров!». Використання неологізмів говорить читачеві про те, що Северянин любить експериментувати зі словами, він не боїться впроваджувати щось нове, незвідане в свої літературні твори.
В останньому чотиривірш розкривається справжній образ героя: «Я трагедію життя втілю в грезофарс…». Людина, що приймає участь в таких пафосних заходах, насправді, намагається втекти від спустошеної реальності.
Використання великої кількості знаків оклику робить «Увертюру» урочистій і яскравою. Практично повна відсутність епітетів дозволяє Ігорю Северянину домогтися максимальної динамічності вірші. Використання таких топонімів, як Нью-Йорк, Нагасакі, Москва ще раз говорять про те, що творчий процес Сєверяніна не має ніяких меж. Автор називає свою роботу «Увертюрою», як одне з найвідоміших музичних творів. І це не даремно, адже після прочитання, читач відчуває такі ж емоції, як після прослуховування живої музичної мелодії.