Н. Некрасов рідко писав пейзажну лірику, так як вважав, що це марна трата часу, бо справжній поет повинен присвячувати себе соціальної тематики. Тим не менш, багато його вірші доповнюються пейзажними замальовками. Твір «Зелений шум» Н. Некрасов написав у 1863 році, натхненний українськими народними піснями. Поета вразило образне вираз «Зелений Шум», яким українці називали прихід весни і пробудження природи. Це явище Некрасов робить головним чином свого творіння. Пізніше цей образ став основою однойменної пісні.
Тема вірша – прихід весни та її вплив на все живе. Автор показує, як «зелений шум» перетворює природу, насичуючи її життям і веселощами, стверджує, що такі зміни здатні умягчить серця людей, змусити їх відмовитися від злих помислів.
Починається вірш із згадки головного образу – зеленого шуму. Автор не залишає його без пояснення, розповідаючи, як той грає з чагарниками і деревами, на яких з’явилася молода листя. Зелений шум, що символізує весну, сповіщає, що настав прекрасний час року.
Ліричний вступ займає всього кілька рядків, після чого М. Некрасов звертається до соціальної теми, малюючи картини сільського побуту. Його увага зосереджується на любовному трикутнику. Дружина зрадила чоловіку, поки він їздив на заробітки в Пітер. Повернувся чоловік взимку і, опинившись замкненим лютим часом року в хаті, подумував вбити зрадницю. Його жалість боролася зі страшними думками, але бажання посилювався з кожним днем. Раптом прийшла весна. Зелене час року осветлило душу мужика, сонячні промені відігнали від нього похмурі думки. Зелений Шум повернув до хати любов і розставив все по своїх місцях, очистивши серце від скверни. Чоловік не тільки простив дружину, але і сказав: «Люби, поки любиться, … // Прощай, поки прощається». Завершальна промова мужика – ключова думка твору, звернення до всіх його читачам.
Для того щоб в одному творі поєднати пейзажні та побутові замальовки, автор використовує художні засоби. Головну роль відіграють метафори («пил квіткова», «усе зелене: і повітря, і вода») і епітети (дружина «дурна», «серцева», очі «суворі»). Емоційне напруження посилюється використанням уособлення «зима нас замкнула». До сільського побуту автор наближається за допомогою народної фразеології («водою не замутить», «тіпун їй на язик»).
Вірш Н. Некрасова «Зелений Шум» складається з дев’яти строф, що мають різну кількість рядків, не римуються між собою. Рядки автор об’єднує у відповідності з змістом. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Привертає увагу двовірш: «Йде-гудет Зелений Шум, // Зелений Шум, весняний шум!». Воно є рефреном, повторюючись кілька разів, посилює ідейне звучання вірша. Радісний настрій дзвінкої весни передається за допомогою окличних речень, а похмурі зимові думки – обірваними синтаксичними конструкціями.
Твір «Зелений Шум» показує взаємозв’язок людини і природи, вдало поєднуючи соціальні мотиви і пейзажні замальовки.
