Н. Некрасов симпатизував селянам. Поет вважав, що серед них багато непересічних умов, гідних займати почесні місця в суспільстві. У той же час Микола Олексійович розумів, наскільки важко селянському синові пробитися в люди. На його думку, це можливо зробити тільки шляхом наполегливої праці та науки. У 1856 році був написаний вірш «Школяр», в якому втілилися думки поета про місці селян в сучасному йому суспільстві.
Тема аналізованого вірша – тернистий шлях до утворення вихідця з простого народу. У творі реалізується ідея про те, що розум людини визначається не його походженням і достатком, а залежить лише від вродженого таланту та вміння наполегливо йти до мети.
У вірші Н. Некрасова два ключових образи – ліричний герой і школяр. З монологу ліричного героя можна зробити висновок, що це зрілий чоловік, котрий багато чого бачив у житті і точно знає, про що говорить. Ліричний герой зустрічає школяра і привітно просить його сідати поруч. Про симпатії до дитини говорить звернення “дружок”.
Школяра читач бачить очима ліричного героя. Чоловік не знає хлопчика, але робить кілька припущень: це син дяка, за навчання якого віддані останні гроші або ж це відпущений дворової. Припущення виникають під враженням від зовнішнього вигляду хлопчика. Він босий, брудний, у порваному одязі. Єдиний скарб хлопчиська – торбинка з книжкою. Ліричний герой розуміє, що в таких умовах нелегко змусити себе не те що вчитися, але навіть з’являтися серед чистеньких, добре одягнених хлопців. Тому наступні строфи монологу підбадьорюють школяра, надають йому впевненості в собі.
Ліричний герой запевняє, що сама доля допоможе школяреві потрапити в університет і незабаром він займе своє місце серед розумних і благородних людей. Як приклад простого мужика, який “став розумний і великий”, М. Некрасов згадує Ломоносова, називаючи його «архангельським мужиком».
В останніх рядках автор протиставляє «люблячих душею» і «тупих, холодних і пихатих душею». Таким чином, поет натякає на свій ідеал людини і дуже сподівається, що школяр буде відповідати йому.
Вірш Н.А. Некрасова неоднорідне з точки зору художніх засобів. У перших строфах автор обмежується епітетами і тільки в другій половині твори з’являються метафори: «не без добрих душ на світі», «не бездарна та природа», «тут вже терені широко, знай, працюй, та не трусь…». За допомогою перифраза автор вводить у текст згадка про Ломоносова. Епітети в останніх строфах допомагають автору охарактеризувати різних людей.
Вірш Н. Некрасова «Школяр» поділено на десять катренів, в яких використовується перехресна рифмовка. Віршовий розмір – чотиристопний хорей. Так як вірш написаний у формі звернення, в ньому є окличні речення. Деякі з них адресовані хлопчика-школяра, інші – риторичні.
Вірш «Школяр» – виклад прогресивних ідей, які, як виявилося стали провісниками революції.
