Мандельштам – російський поет-акмеист минулого століття, гостро відчуває лірик, істинний філософ. Він бачив дійсність такою, якою вона була. У дитинстві поетові бракувало любові батьків, тому відчуття самотності і «бездомності» не покидало його. Ставши повноправним громадянином країни, Мандельштам швидко побачив вади радянської влади. Накопичилася біль він втілює у творі «Ми живемо, під собою не відчуваючи країни…» Антисталінський ухил в якому побачили не тільки влади, але і друзі Мандельштама.
Збірник Мандельштама «Камінь» складно назвати першим, так як вже в ньому відчувалася його творча міць, життєва мудрість. А адже на момент написання багатьох віршів, що увійшли до збірки, йому було не більше 17 років. Назва книги поет пояснював філософськи: камінь – це символ незламності, вічності. Але одночасно цей предмет є грубою матерією, яку і повинен облагородити поет.
Вірш «Тільки дитячі книги читати» написано автором у 1908 році. Якби не ця позначка, то читач навряд чи б здогадався, що написав його сімнадцятирічний юнак. Настільки відчувається зрілий погляд на речі в даному творі.
Перші два рядки починаються однаково – тільки дитячі книги читати. Застосована анафора посилює ключове слово – дитячі. Думи дітей прості й невинні, в них немає місця чогось «великого» і незрозумілого. Тому автор бажає розвіяти все велике. Він відчуває, що не здатен змінити великий світ, – і це його засмучує. Але метафора «повстати з печалі» говорить про намір протистояти депресивним настроям.
Ліричний герой поезії заявляє, що відчуває втому від життя, і нічого від неї не сприймає. Причину такого пригніченого стану можна побачити в наступних рядках, в яких він говорить, що все одно любить свою бідну землю. Автор переживав за свою країну, яка загрузла в соціальних проблемах. Він любить свою землю, хоча і хотів би бачити її іншою.
Осип Мандельштам був акмеистом, прагнув у простих речах побачити красу. Він не використовував нарочито пафосних художніх засобів, але, тим не менше, кожен його прийом таїть у собі загадку. Вірш «Тільки дитячі книги…» багата на епітети: глибока печаль; бідна земля; в туманному маренні. Зустрічаються й метафори: все велике розвіяти; повстати з печалі. Настрій вірша – ностальгічне, тужливий; читач відчуває біль героя.
