Вірш І. Бродського «На незалежність України» було написано в 1994 році, після того, як Україна взяла курс на приєднання до НАТО. Твір забороняли публікувати, воно не увійшло до зібрання творів поета з-за морально-етичних міркувань. Тим не менш, через деякий час воно з’явилося в Інтернеті разом з відеороликом, де зображений автор, читає рядки цього вірша. Твір викликало чимало суперечок, деякі дослідники говорили, що це фальсифікація, стилізація під Бродського. Вони відмовилися від цієї думки, після того як з’явилися факти, які доводять авторство.
Тема твору – гнів, викликаний зрадою України Росії. Автор висловлює обурення з приводу вчинку країни-сусідки, критикуючи її зраду. Варто відзначити, що назва «На незалежність України» не говорить про те, що автор критикує саме самостійність цієї країни, предмет його гніву – бажання України стати членом НАТО.
У творі створюється негативний образ України. Для цього Бродський І. спочатку заглиблюється в історію. Він згадує битву зі шведами, переплітаючи ті події зі своєю сучасністю («… час покаже кузькіну мать…»). Також він згадує прапор над Конотопом, натякаючи на «удар у спину» від Мазепи. Згадує Бродський і побутові символи сусідньої держави, надаючи їм різко негативного звучання («рушник-карбованець», насіння в спітнілій жмене…»).
У наступних куплетах з’являється гнівне звернення до «хохлів», його емоційність загострюється фразою «скажемо їм, дзвінкою матір’ю…». І знову в цьому зверненні спливають натяки на історичні події: поет дорікає сусідам, що в петлю вони лізли спільно з Росією, а «курку з борщу» гризуть поодинці. Ставлення українців до сусіднього народу автор підкреслює вживанням лексеми «кацапи».
Коли гнів автора доходить до пікової точки, він вживає гіперболу «плюнути… в Дніпро», щоб той поїхав в Україну. В останніх рядках він приходить до логічного висновку-послання: його державі нічого не потрібно від сусідки, але вона ще згадає «рядки Олександра». Якщо простежити уважніше, легко помітити, що виклад має традиційну структуру з точки зору психології: звинувачення – гнівне звернення – висновок.
У вірші І. Бродського «На незалежність України» використано метафори («як говорив картавий…», «за адресою на три літери…», «кость посмертної радості»), кілька епітетів (матір «дзвінка»), порівняння «гидуючи гордо нами, як оскомой битком набиті». Особливе місце займає маркована лексика, що відображає культуру українців (варенуха, мазанка, гетьмани, соколи, краля, левада), при цьому багато слова відтворюються згідно з українською фонетикою (Дніпро, прощевайте). Автор змінює компонентний склад фразеологізму «скатертиною дорога» на рушником дорога».
Вірш складається з чотирьох катренів з паралельною римою. Поділ на куплети підпорядковується змісту. Віршований розмір – восьмистопный ямб.
Вірш І. Бродського «На незалежність України» по глибині думки порівнюють з твором А. Пушкіна «Наклепникам Росії».
