Літературні твори та поетичні шедеври Євгена Баратинським були досить незвичайними, неординарними, новаторськими в першій половині XIX століття. Саме тому, більшість поетів і письменників того часу зовсім не розуміли, досить холодно ставилися до творчості цієї людини. Проте, близькі друзі – Пушкін, Дельвиг, Лермонтов завжди гідно представляли віршовані роботи свого товариша. Олександр Сергійович неодноразово помічав, що в Євгенії є талант мелодійно складати всі свої думки і оформляти їх на папері.
Загадковість, замкнутість робіт Баратинським пов’язана з його юнацької помилкою, яка залишила непоправної слід на всій життя автора. Мрія стати державним діячем розвіялась в одну хвилину, після виключення з пажеського корпусу. Після таких подій, у Євгенії не було іншого вибору, як стати поетом.
Вже у дорослому віці, у Євгена з’явилася невелика можливість взяти участь у державній діяльності. В цьому допомогли його впливові родичі. Однак, такий розклад подій не втамувало почуття провини автора перед самим собою. Тепер він мріє лише про тихе сімейне життя.
Баратинський замикається в собі, відмовляється від своїх друзів і товаришів. Саме в цей період, в 1830 році було створено вірш «Чудовий град часом зіллється».
З перших слів даній віршованій роботи, читачі занурюються в прекрасний світ авторських мрій. Баратинський пише про чудесне граді, який, немов у казці, з’являється з-за хмар. Євген мріє знайти для себе саме щасливе і саме спокійне місце на землі, де він зможе відкинути всі докори сумління.
Однак, вмить, від одного подиху вітру, пишний град зникає. Так відбувається і в реальному житті. Лише звичайна людина захопиться думками про щастя, вони моментально розвіюються. На їх місце приходить друк і морок.
Часи добровільного ув’язнення Баратинським, досить позитивно вплинули на автора. Одружитися зробила його менш запальним. В деякій мірі він зміг перетворитися на справжнього романтика, про що свідчать його літературні роботи.
