К. Бальмонт вважається представником символізму, проте його вірші свідчать про те, що поет не проти поекспериментувати зі стилями. У деяких віршах він синтезував риси символізму, романтизму і декадентства. Яскравий зразок такої лірики – вірш «Осінь», написаній К. Бальмонтом в 1899 році, в період, коли він перебував на вершині літературної слави.
Тема вірша «Осінь» – зміна пір року, близькість людини і природи. Автор хоче показати, що в природі все закономірно, людині потрібно навчитися жити в гармонії з нею, бачити прекрасне в кожному природному явищі.
В аналізованому творі К. Бальмонта можна виділити два основних способу – ліричний герой і Осінь. Ліричний героя можна дізнатися вже в перших рядках, але діє він на задньому плані: на передній виступає пейзажна замальовка. Герой спостерігає за згасанням літа, він бачить, як поспіває брусниця, відчуває, що дні віють холодом. Птахи вже не радують своїм співом, навпаки, вони наводять смуток на серці.
Друга строфа зображує ранню осінь: відлітають птахи, а дерева переодяглися в строкаті убори. Навіть сонце піддається смутку, а квіти втрачає свій аромат. В останньому куплеті з’являється образ Осені. Автор інтерпретує його по-своєму, трохи по-дитячому: золота красуня ось-ось повинна прокинутися і заплакати. Такою цікавою метафорою автор натякає на дощову осінню погоду.
Вірш К. Бальмонта «Осінь» створено за допомогою багатої палітри художніх засобів. Поет використовує метафори: «від пташиного крику серце стало сумніше», «дерева блищать у різнобарвному вбранні»; «сонце рідше сміється», «… Осінь прокинеться і заплаче спросоння». Серед метафор головну роль відіграють уособлення, які допомагають автору наблизити природу до людської сутності, показати, що природа може відчувати такі ж щирі емоції, як і люди. В тексті тільки два епітета, причому обидва кольорів. Цей стежок допомагає додати яскравості зображуваним пейзажам.
Якщо тлумачити вірш в дусі символізму, то Осінь слід сприймати як зрілий період людського життя. Цьогорічне літо і смуток в серці – передчуття повільного настання старості.
Твір «Осінь» відрізняється дуже простий композицією. Воно складається з трьох катренів з перехресною римою. Кожне чотиривірш присвячено певних змін у природі. Вони нагадують сходинки, які проводять читача все далі і далі в осіннє царство. Вірш написано двухстопным анапестом. Така ритмічна організація прийде тексту осінньої меланхолії, умиротворення.
Інтонаційний малюнок твору також не порушує плавності ритму, так як автор не використовує ні окличні, ні питальні, ні обірвані синтаксичні конструкції.
Вірш К. Бальмонта «Осінь» можна тлумачити через призму символізму чи романтизму. Кожне тлумачення відкриває перед читачем неповторні грані сенсу вірша.
