Аналіз роману Толстого «Петро Перший»

Зі слів великого письменника Лева Миколайовича Толстого випливає, що розуміння таємниці російського народу полягає в знанні його минулого, його історії. Можливо тому епоха Петра Першого, отметившаяся величезною кількістю різноманітних перетворень, так надовго привернула увагу Олексія Миколайовича Толстого. Відомо, що над своїм однойменним романом, який складається з 3 томів, він працював більше двадцяти років.

У першій книзі Петро – перетворювач, який виступає в тісному взаємозв’язку з середовищем і часом. Письменник показує в його образі талановитого державного діяча. Правитель величезної країни смів, стійок і завзятий. Він поєднує в собі всі кращі національні риси. Ів той же час Олексій Миколайович не забуває відобразити як витрати реформ позначаються на простих людях.

Цар Петро I виступає на сторінках історичного роману не склалася цілісною особистістю, він показаний у процесі розвитку і формування. Ми бачимо динаміку цього перетворення.

У першому томі зображено дитинство Петра. Суворий правитель постає перед читачами спочатку переляканою дитиною. Страх пов’язаний з бунтом стрільців показом його, майбутнього царя, народу. Потім це юнак 12 років, бере уроки у Олексашки Меньшикова. Навчається Петро хитрощі – просувати голку через щоку. А ось вже і проявляється характер царя, це яскраво відображено в сцені суперечки з сестрою Софією за те, кому з них нести ікону.

Людина розвивається, і образ на сторінках роману зазнає зміни. Трохи пізніше ми бачимо Петра довготелесим юнаків, несміливо й ніяково танцюючим заморський танець. А ось це вже молодий цар, який повернувся з Європи і почав жорстоко розправлятися зі стрільцями, не гребуючи того, щоб самому брати участь у цих страти.

А. Н. Толстой зазначає, що на юність Петра припали найбільш напружені сутички за владу. Ці драматичні події багато в чому визначили характер царя. Петро Перший набирається сил і досвіду і підходить до здійснення перетворень. Тепер він точно готовий.

І ось другий том. Скільки різних державних починань бачимо ми на сторінках цієї частини роману. Всіх і не перелічити: нові закони, переозброєння війська, будівництво флоту. Петро настільки идеен, що сам бере участь в куванні якоря для корабля «Фортеця».

Автор не намагається ідеалізувати царя. Він показує всі ситуації такими, якими вони були насправді. Зустріч Петра з боярином Стрешневым, які допустили недбалість у постачанні військ продовольством, показує жорстокість правителя. Перечитуючи ці сцени, ми не допускаємо думки про те, що А. Толстой намагався на сторінках свого грандіозного роману показати ідеального Петра Першого.

Глави змінюють одна іншу, образ царя нашої країни доповнюється новими фарбами. Цар Петро стає зрілим правителем величезної держави і здійснює свою політику серйозно і розважливо.

Третій том представляє нам зовсім іншого правителя, він ніби стає на голову вище. Впевнений у собі, величавий і гордий Петро приїжджає в тільки що відбудований Петербург. Тепер це не переляканий хлопчик, не скромний юнак, а сміливий і впевнений у собі володар одного з сильних європейських держав.

Щоб показати масштабність постаті російського царя, Олексій Толстой дає поруч з ним зображення інших осіб: сподвижників, політичних ворогів, правителів-сусідів.

Взагалі в романі «Петро Перший» багато різних героїв, кожного з яких характеризує свій вигляд і, відповідно, своя доля. Правда, є в них і щось спілкування: рух вперед, прагнення до досягнення поставлених цілей.

Автор милується тим, як Олександр Меньшиков, людина незнатного походження, стає правою рукою самого государя, а сільська дівчина, Санька Бровкіна, відомої боярыней. Він радіє тому, що простий іконописець Андрійко Голіков їде навчатися не куди-небудь, а в саму Італію.

Роман «Петро Перший» так і залишився незавершеним. Робота обірвалося спочатку з-за хвороби письменника, а потім і з-за послідувала за нею смерті. Завершенням твору стала 6 глава третього тому.

У романі письменник зображує цілу панораму історичного життя країни, цілого народу, але не забуває і про долі окремих героїв, з яких і складається така масштабна картина.

Третя книга, так і залишилася недописаної, створювалося в 1945 році, в рік завершення Великої Вітчизняної війни. Вона яскраво розгорнула тему героїзму російських солдатів і віддала данину вітчизняному зброї.

Заповітна мрія царя Петра Першого – зробити Росію найбагатшою державою в світі, і щоб в ній жили тільки щасливі люди. І якими шляхами йшов він, неважливо, адже головне мета, а засоби – другорядне. Це зрозумів і про це писав Олексій Толстой на сторінках свого безсмертного роману «Петро Перший».