«Повісті тимчасових років» мають дуже велике, як літературний, так і історичне значення. В основу повістей входять величезна кількість роздумів, притч, міфів, легенд і історичних фактів. Саме вони нагадують слов’янського народу про єдність, про братерство і про безглуздість воєн та інших суперечках. Крім того, виходячи з суті повісті, всі народи мають один загальний корінь.
«Повісті временних літ» багато століть збирали буквально по частинах, хоча їх приписували одному автору. Безсумнівно, той брав історичні «довідки» зберігаються у храмах, переписував, а можливо навіть додавав свої подробиці, однак не можна недооцінювати того факту, що робота була пророблена колосальна. Відштовхуючись від фактів, прописаних в «повістях» були складені книги з історії та літератури, які досі вивчають не тільки в школах Росії, але й інших країнах. Звичайно, деякі «братні» країни пишуть свою історію, підроблюючи і змінюючи події, змінюючи ідеалам і зраджуючи своїх предків. На жаль, з цим зробити нічого не можна…
«Повісті тимчасових років» докладно знайомлять читача з поетапним становленням Русі. В них можна простежити, як з маленьких князівств поступово народжувалася могутня держава, яка досі кидає ворога в трепет. Звичайно, з тих часів Русь дуже змінилася, хоча, як і раніше Росія, так і залишилася «в немилості» у зарубіжних країн.
Їм не дано зрозуміти, що Русь захищена досі невидимим щитом, і ім’я того щита велика історія. Саме історія, не дає в самій країні здійснитися нікому «розколу» і поділити суспільство на дві ворогуючі сторони. Саме загальні біди предків вчасно зупиняють і пригнічують агресію, роблять народ згуртованим і єдиним у своїх діях.
У повістях зібрані ряд роздумів, з яких не важко зрозуміти «політичні уподобання автора. Чернець завжди ставив у своїх літописах, під голову князя і його правління, якщо той діяв на благо народу. Якщо ж правитель з якої-небудь причини, діяв не в інтересах держави, автор всіляко очорнював його ім’я, додаючи в його «біографію» неприємні факти і наділяючи його душу і тіло усілякими вадами. Правління церкви, як такої в літописах не значилося.
«Повісті тимчасових років» створювалися століттями. Записи переходили з рук у руки, щоб, врешті-решт, хоч частину справжньої історії дійшла до своїх нащадків. Щоб нове покоління розуміло значимість своєї історії. Щоб нащадки шанували і любили Русь-Матінку.
Сили були витрачені не даремно. Патріотів, навіть у сучасній Росії досить багато, а російський дух досі непереможний. Про нього, про російською дусі складалися легенди, сказання, перекази. Досі література і кінематограф, пишуть і знімають багато творів взятих з сюжету «Повісті тимчасових років». Навіть малий глядач або читач може просочитися духом патріотизму і почуття гордості до Русі, Росії та в цілому до слов’янського народу.
«Повісті тимчасових років» внесли неоціненний внесок у культурний розвиток країни, який буде дбайливо зберігатися ще не одним поколінням.
