Які філософські проблеми вирішує Салтиков-Щедрін у казці «Премудрий пискарь»?

Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін у своїй казці «Премудрий пискарь» підняв дуже важливі проблеми сучасного йому суспільства. Але це не тільки проблеми реальної дійсності, але й загальнолюдські, філософські.

Письменник ставить вічні питання: у чому полягає сенс життя? Як повинна жити людина, щоб знайти щастя? Яке призначення людини?

М. Е. Салтиков-Щедрін не тільки намагається дати власні відповіді на ці питання, але і змушує читача задуматися про ці проблеми.

Письменник розкриває образ пискаря, який нічого не досяг у своєму житті. Пискарь – алегорія, втілює людське суспільство, яке завжди піддається безглуздою паніці. Приписуючи рибі риси людини, М. Е. Салтиков-Щедрін паралельно з цим стверджує, що людина володіє властивостями марною і нерішучої рибки. Образ безпорадною, полохливою і боягузливою риби краще всього характеризує обивателів, яких бачив автор прямо поруч з собою.

Головний герой відбудував окрему нору, з якої рідко виходив, і навіть харчувався по ночах. Ця боязнь всього на світі перетворюється на фобію, при якій людина не живе, а існує лише і не відчуває від такого проживання ніякого задоволення.

Тільки в кінці свого довгого, але нікчемного життя пискарь задає собі питання: які були у нього життєві радості? Хто був близьким і рідним для нього? Кого він утішив? Кого прихистив? Кого захистив? Чи згадає про нього хто-небудь?

Ці питання вставлені в розповідь не просто так. Вони потрібні, щоб читач зміг задати ці питання собі, поміркувати про власний сенс життя і зробити з цього певні висновки.

На всі задані самому собі питання пискарь знає відповідь: життя його була без всякого сенсу. Нікого у нього не було, нікому він не допоміг і не приніс користі. Ніхто не знає про нього, крім тих, хто вважає його остолопом, ніхто про нього ніколи не згадає. Більше 100 років минуло, а життя як такого не було. Він тільки тремтів.

Дивіться також:  Образ Пискаря казки Салтикова-Щедріна «Премудрий пискарь»

Так і люди. Багато живуть у постійному страху за своє життя, за своє майно, за свої цілі. І під видимістю життя насправді цьому житті немає. Це постійна боротьба з світом і боротьба з самим собою. Люди, подібні пискарю, відмовляються від якихось звичайних речей, боячись, що це їх уб’є. Однак вони не розуміють, що не ці речі вбивають їх, а вони роблять це своїми руками.

Не варто надмірно всього боятися. Боязнь ризику не призведе ні до чого хорошого. Просте життя, нехай і не дуже тривала, краще, ніж столітнє безглузде існування. Варто довіритися життя і прожити його без страху, радіючи будь-якого її прояву. Саме до такої думки підводить нас М. Е. Салтиков-Щедрін.

Письменник прагне передати читачеві думку про те, що не можна жити тільки для збереження життя. Приклад життя премудрого піскаря вчить досягати поставлених перед собою високих життєвих цілей. Треба йти до неї, незважаючи на всі труднощі. В іншому випадку людина проживе таку ж марну життя, як прожив її премудрий пискарь, і помре так само безславно й ганебно.