Писати про війну – велика праця для письменника, адже потрібно зуміти правдиво відобразити жахи подій, але при цьому залишити хоч краплю надії на краще майбутнє. Одним з кращих повоєнних творів вважається «Повесть о настоящем человеке» Бориса Полєвого, знаменитого радянського письменника.
В історію його книги віриш, тому що він був не просто письменником, але і військовим кореспондентом, який знав про війну не з чуток. Польовий довго шукав сюжет для повісті, такий, щоб потряс світ. І це сталося під час знайомства з звичайним на вигляд льотчиком Олексієм Маресьевым. Його вважали відважним і талановитим воїном, адже він спритно впорався з ворожими літаками. Історія про таку людину підходила для газети, але те, що дізнався Польовий пізніше, послужило основою для повісті. Военкор заснув у землянці льотчика, а прокинувшись, побачив чиїсь ноги в чоботах. Він подумав, що це ворог і навіть схопився за зброю, але Мересьев з посмішкою зупинив його, пояснивши, що ці ноги – його протези. Виявилося, що відважний льотчик пережив важкі часи, але не здався і тепер літає на протезах. Ось ця деталь викликала захват у Польового вже не як военкора, а як письменника.
Створюючи свого героя повісті, Борис Польовий орієнтувався на історію і характер цього льотчика Маресьєва, однак він змінив у його прізвища одну букву. Так на сторінках книги виник льотчик Мересьев.
Як ставиться Польовий до головному героєві? По-перше, з величезною повагою, з яким він ставився і до прототипу. Однак письменник не намагається ідеалізувати свого персонажа. Його мета – реалістично передати історію молодої людини, узагальнивши його якості і показавши, що таких, як він, було багато радянських воїнів.
Олексій Мересьев не має виключної біографії або надздібностей, але має величезну жагу до життя і любов до вітчизни. В екстремальній ситуації, коли він змушений був йти, а потім і повзти 18 днів в гущавині лісу, він проявляє велику силу духу, і підтримує себе ідеєю, що він потрібен своєму народові, що він не може дати ворогові здолати їх. «Не дати ворогові пробратися далі!» – звучало в голові у льотчика.
Польовий показує не тільки силу головного героя, але і його слабкості і відчай. Коли Олексій дізнається, що йому повинні ампутувати обидві ноги, він втрачає сенс життя і починає чахнути на очах. І в цей момент йому допомагає інший справжній чоловік – комісар Воробйов. Він розповідає йому історію про воїна Першої світової війни, який теж втратив ноги, але навчився ходити на протезах. Ця історія вселила надію в Мересьева і він знову захотів жити і повернутися в авіацію.
Польовий показує на прикладі головного героя, що людина здатна вижити навіть у найскладніших ситуаціях, головне це те, щоб він знав, навіщо йому треба жити. Мересьев – не просто льотчик, він патріот, який по-справжньому відданий своєму народові і Батьківщині. Тому Мересьев – образ справжньої людини!
