Михайло Лермонтов – справжній патріот своєї Батьківщини. Проте його любов до вітчизни відрізнялася від загальноприйнятого пафосного ставлення до неї багатьох його сучасників. Лермонтова вернуло від показного патріотизму, коли сліпо оспівувалося велич Росії. Для нього його країна – не ідеальна, а «немита Росія, країна рабів, країна панів». Він бачив, що суспільство ділиться на жебраків і тих, хто їх обкрадає. І те, що країна все ще потопає в неосвіченості, пережитки минулого.
У вірші «Прощай, немита Росія!» чуються дійсно суворі слова, але швидше не на адресу самої Батьківщини, а її політичного ладу. Лермонтов співпереживав бідному простого народу, і зневажав владних представників вищого класу. Він сміливо вказував на недоліки своєї країни, але робив це тому, що дійсно любив Батьківщину своєї «дивною» любов’ю.
В ліричному творі «Скарги турка» Росія показана країною стогнуть через рабства людей. Поет зневажає покірність, намагається показати читачам, що тільки вільнодумні люди можуть щось змінити. Щоб це довести, автор порівнює сучасність з героїчним минулим, коли жили і діяли славні люди. Так, у вірші «Бородіно» Лермонтова оспівує мужність «дітей дванадцятого року». Учасники відомої історичної події викликають захоплення автора. Ось вони – справжні позитивні герої!
Ще одним позитивним героєм є купець Калашников з поеми «Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова». Образ цього молодого купця має схожість з былинными богатирями. Він чесний, сильний і благородний. Купець змушений боротися за свою кохану дружину і свою честь з безчесним опричником Кирибеевичем. Йому вдалося вразити супротивника, але за цей вчинок довелося відповідати перед царем. Купець не розповів про причини свого вчинку, тому що не міг прихилити перед владикою гордої голови.
Вірш «Батьківщина» – це своєрідний підсумок роздумів поета про місце Батьківщини в його душі. Незважаючи на недоліки, він не може перестати любити вітчизну свою «дивну» любов’ю. Для нього все тут дорого: кожна травинка, кожна хата, пісні і танці простого народу. Ліричний герой, як і сам поет, закоханий в красу природи і красу душі простого російського народу. У природі він знаходить потрібну йому гармонію і відчуває втіху. Він прагне піти подалі від галасливої юрби, де багато людей носять різні маски, і потрапити в лоно природи – на милі його серцю поля та алеї. Природа стала вірною Музою і подругою для чуткого поета.
Любов до Батьківщини – це особливе почуття, яке притаманне практично всім мислячим громадянам. Але чи завжди ця любов однакова? І варто називати її дивною, якщо з якихось причин вона не вписується в загальноприйняті стандарти? Звичайно ж, немає. Кожен має право любити так, як хоче. Михайло Лермонтов любив Батьківщину правдиво, не приховуючи її недоліків, але захоплюючись її красою і вірячи в її світле майбутнє.
