Як людині виховати в собі доброту?

Доброта – найвеличніше із людських якостей. Добрі люди щирі і чуйні, вони піклуються про інших, інколи ставлячи їх інтереси вище своїх власних. Вчинки таких людей не мають ніякої вигоди, вони чисті і позбавлені користі. Іноді я задаюся питанням, а чи можна виховати в собі доброту? Або це вроджена якість, яке з’являється на світ разом з людиною? Мені здається, що доброта закладається в нас, як і будь-яка інша риса характеру ще в утробі матері, а потім вирощується в дитячі роки, в юності, так і на протязі всього життя. Якщо ж людина потрапляє в суворі умови, він може назавжди глибоко всередині заховати це якість і ніколи нікому його не показувати.

Так, наприклад, і трапляється з головним героєм оповідання Івана Сергійовича Тургенєва «Бірюк». Лісник володіє суворою вдачею, нікому і нічого не прощає. Незаконна рубка лісу обертається затриманням. Бірюк замкнутий і суворий. І навіть бідняки, яких штовхає на злочин нужда, не викликають у нього жалю. Але вдома у цієї людини є маленькі діти. І доброта проривається назовні, коли на прохання випадкового подорожнього він відпускає захопленого зненацька злодія.

Бірюк не був таким від народження, він вихований в доброті, але суворі життєві обставини наклали відбиток на людину. Невірна дружина, яка втекла в пошуках кращого життя, залишила його з маленькими дітьми в убогій хаті, складається з однієї кімнати. Як тут не озлобитися? Не стати суворим?

Важка доля випала і героїні драми Н.А. Островського «Гроза». Катерина, з дитинства вихована батьківської любові і ласки, рано вийшла заміж. А ось в родині чоловіка не було таких теплих стосунків. Лицемірна і брехлива Кабаниха тисне на домочадців. Але дівчина намагається продовжувати жити з добрим і чистим серцем, з повагою і пошаною ставиться до своєї мучениці. Все що залишається дівчині – з тугою згадувати той час, коли вона займалася творчістю разом з батьками, молилася, а вони обожнювали свою дитину. Тепер же все зовсім інакше, але натура, вихована в дитинстві, не гнеться під натиском суворості лихій свекрусі.

Дивіться також:  Може зовні жорстока людина бути добрим у душі?

Саме доброта, засвоєна в дитинстві, допомагає героїні справлятися з нападками. Щоправда, недовгий час.

Таким чином, ми бачимо, що виховання доброти починається з ранніх років. Дитина бачить благородні вчинки, відчуває тепле ставлення батьків, і сам стає добрим і чуйним. Правда, існує сувора дійсність. Вона часом руйнує все, змушує змінюватися. І тільки ми вирішуємо, як бути: продовжувати виховувати доброту, здійснювати гарні вчинки або назавжди в глибині душі заховати добрі помисли. Виховувати ж це якість можна тільки добрими справами. Жорстокість, зло, заздрість псують людину, забирають його з правильного шляху.