Віктор Дмитрієв у творі Трифонова «Обмін» не може залишити жодного читача байдужим. Його можна засуджувати, а можна і виправдовувати. Але особисто у мене цей герой викликає співчуття, і я поясню чому.
Мати Віктора Дмитрієва – Ксенія Федорівна невиліковно хвора. Лікарі борються за її життя, а родичі змушені приховувати від жінки правду. Сама думка того, що ти не в змозі нічим допомогти рідній людині, вже є неприємною. Від цього чоловік постійно знаходиться у стресовій ситуації, він засмучений, переживає і практично тримається з останніх сил.
Але недарма кажуть, що біда не приходить одна. Як тільки Ксенії Федорівні стає краще, то його дружина Олена, ставить чоловіка перед дилемою. Вона вирішує з’їхатися зі свекрухою, а їхню кімнату в гуртожитку обміняти.
Здавалося б, що в цьому такого? Адже мільйони сімейних пар, змушені жити з батьками. Але тільки не в цьому випадку. Між двома рідними для Віктора жінками – матір’ю і дружиною, вже не перший рік немає взаєморозуміння.
Справа в тому, що дружина Віктора готова йти напролом до заповітної мети. І їй не важливо, хто стане на її шляху. Для того щоб досягти бажаного, Олена готова навіть на зраду і обман. Саме за це і засуджує її Ксенія Федорівна. Адже жінка не звикла до такого, і навпаки готова останнє віддати іншим.
У підсумку, від їх м’яко сказати «натягнуті стосунки» в першу чергу страждає саме Віктор. Адже чоловік змушений буквально розриватися «між двох вогнів». Він всіляко намагається захистити свою дружину, коли мати заводить розмову про її моральності та безпринципності. І тоді Ксенія Федорівна називає Дмитрієва «олукьянившимся». Вона розчарована в сина, і в тому, що він не в силах вплинути на дружину.
Лена ж з усмішкою згадує завжди свою свекруху. Вона сміється над святенництвом Ксенії Федорівни і кожен раз вказує Віктору на цей материнський недолік. Чоловік у свою чергу навіть погоджується з нею. Адже Олена завжди намагається для родини, а мати цього не може зрозуміти.
Тільки завдяки Олені, Віктор займає пристойну посаду, на хорошій роботі. Так, вона була отримана не чесним шляхом, так як дану вакансію розглядав для себе один Дмитрієва. Олена буквально змусила чоловіка пройти співбесіду першим, і взяли на роботу. На цьому, дружба між чоловіками закінчилася, а рідня ще довго засуджувала подружжя, за цю «витівку».
Чи варто за це засуджувати Дмитрієва? Немає. Існує таке поняття, як доля, або везіння. Віктору пощастило з дружиною. Без неї він би не зміг домогтися того, що має. Вона була для чоловіка хорошим мотиватором, допомагала йому, направлених на правильний шлях. А що стосується людяності, то це якість у сучасному світі не завжди допомагає. Адже все частіше доброту, стали приймати за слабкість, а відданість – за безхарактерність.
Виправдовувати Віктора теж не варто. Після смерті матері він зрозумів, як образив її. Чоловік сам покарав себе за «обмін», який несвідомо був зроблений їм набагато раніше.
